Харків’янин Денис прокинувся 24 лютого о 5 ранку, зрозумів, що за вікном не феєрверки, зібрався та пішов до військкомату. Каже, інших варіантів не було, бо напередодні домовилися про це з товаришем.
Денис «Шрам», нацгвардієць 5 Слобожанської бригади НГУ
Я спочатку вагався, а потім він за мною зайшов вже з сумкою, я і пішов зразу з ним.
Дениса з другом розподілили до одного з підрозділів Нацгвардії, видали зброю та відправили до окопів.
Денис «Шрам», нацгвардієць 5 Слобожанської бригади НГУ
Я бачив, як по моєму будинку працюють з «Градів», потім загинув мій друг, з яким я пішов до військкомату. Після цього я потрапив у в/ч 3005, ми поїхали до Балаклії і там вже тримали оборону. В нас було завдання утримувати оборону, не допустити прориву противнику з боку Балаклії та лісгоспу, я просидів два місяці в лісі там.
Потім була нова ротація, далі – Куп’янськ та три місяці в Кремінній. Саме там Денис вперше злякався за життя, але – не за своє.
Денис «Шрам», нацгвардієць 5 Слобожанської бригади НГУ
Перший раз я злякався за людину, коли ми стояли охороняли міст, щось та по інженерній справі треба було зробити і туди пішов мій взводний. І вони вгасили туди С-300, промазали по мосту, тоді я перелякався за людину. Кремінна – це ад. Є багато видів аду на цій війні – південь, Бахмут. Але Кремінна – це окрема історія, інший світ. Людина, яка там побувала, вона по 5-секундному відео точно скаже, що це ліс Кремінної.
Денис відчуває дуже велику різницю між армією та військом та пояснює чому.
Денис «Шрам», нацгвардієць 5 Слобожанської бригади НГУ
Коли ми потрапили до війська в лютому 24 року – це було дійсно військо. Це люди високоорганізовані, вмотивовані, які могли по звичайному телефонному зв’язку коригувати арту. Це, коли стоїть стрій, людей 120, і кажуть, що потрібні люди, десь там наших розвалили – всі роблять крок уперед. А армія – це робота, яка не кожному підходить. І це не покарання, а професія, її потрібно здобувати.
Командир стрілецької роти на позивний «Шрам» має медаль учасника бойових дій «Ветеран війни» та поданий на нагородження орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Каже, не за якісь окремі героїчні вчинки, а за щоденну важку роботу у Кремінній, де під шквальним вогнем підтримував зв’язок з усіма позиціями, корегував міномети та артилерію, евакуйовував поранених.