Командир взводу 5-ї Слобожанської бригади Нацгвардії України з позивним «Донбас» – доброволець. У бою під Кремінною гвардійці під його командуванням викликали вогонь на себе, щоб бойові побратими із ЗСУ змогли підбити два ворожі танки.
Історію захисника розповіли у 5-й Слобожанській бригаді НГУ.
Торік взимку цей бій в лісі під Кремінною на Луганщині став першим для офіцера 5-ї Слобожанської бригади Нацгвардії України з позивним «Донбас».
«Донбас», командир взводу
Знаєте, коли вилазиш з окопу і бачиш, як у фільмах про Другу Світову війну, що танк їде на тебе, я подумав, що це мій перший та останній контактний бій.
Танки противника, згадує «Донбас», пройшли позиції з десятьма гвардійцями. Далі їх зупинили протитанкові розрахунки. Поки гвардійці відсікали шлях ворожої піхоти, танки спробували повернутись назад.
«Донбас», командир взводу
Піхоту ми відрізали, танки вимушено розвернулись. Десь за 25 метрів від нас він підірвався, роззувся на міні. Не знаю нащо, командир танка виліз, його прицільно зняв мій лівий фланг.
Другий танк, говорить «Донбас», відкрив вогонь. Тоді слобожанські гвардійці викликали вогонь на себе. Заради того, щоб допомогти бойовим побратимам із ЗСУ підбити ворожу техніку.
«Донбас», командир взводу
Перша наша міна лягла дуже близько, нам дали коректування. Ми його не підбили тоді артилерією, але налякали. Його вже скидом з дрона добили. Того дня по фронту дві одиниці техніки ми знищили. На питання, як ви зупинили танки, з чого стріляли, я зазвичай відповідаю – летіло все, що можна. Коли закінчилось протитанкове, пішло звичайне – стрілкове.
Командир взводу «Донбас» розмовляє з кожним бійцем перед бойовим виходом. Це важливо, переконаний офіцер, як і військова підготовка.
«Донбас», командир взводу
Якщо один з них почне відступати, загинуть усі, і шансів у нас не буде. Бо розвертаючись спиною до противника, 90 чи 95% того, що ти загинеш. І втрата позиції означає втрату позиції по флангу.
Бойового побратима 55-річний боєць з позивним «Арафат» характеризує як виваженого та надійного. «Арафат» – військовий водій. На позиціях одним з перших дізнається новини.
«Арафат», нацгвардієць
Ось про «Донбаса» говорили, коли на нього вийшли два танки, вони позиції не залишили. Вони були підбиті. Поранені були, але Слава Богу без двохсотих. Тобто як про людину – цього достатньо. Все, що про нього кажуть – на нього можна покластись.
До військової частини Нацгвардії «Донбас» прийшов добровольцем у лютому двадцять другого року. Будівлі, де перші дні навчались добровольці, більше немає. Її розбомбили окупанти – гвардійці ледь встигли виїхати.
«Донбас», командир взводу
Раніше я думав, немає нічого більш марного, ніж військовий у мирний, цивільний час. Зараз, я шкодую, що не готувався до цього як професійний військовий.
Добровольці, говорить «Донбас», на початку війни змогли стримати ворога на Харківщині. Це дозволило військам перегрупуватись та озброїтись. Нині воїн впевнений — чисельна та збройна перевага окупантів не гарантує їм бажаного.
«Донбас», командир взводу
Бій це ж цікаво, війна як шахи. Те, що зараз один веде, не означає, що він виграє партію. І це наша земля, ми – вдома. Це дає сили завжди. Тут все рідне, ти все знаєш. А ворог – як з ліхтариком у темному підвалі.
Командир взводу «Донбас» нагороджений нагрудним знаком «За відвагу» та медаллю «За оборону України». В Харкові на воїна чекає дружина. Коли повернеться до цивільного життя, «Донбас» не знає. Говорить, мир в Україну повернуть знищення ворога на нашій землі та економічні санкції проти агресора.