В Харькове простились с Дмитрием Мироненко, бойцом 81 Отдельной аэромобильной бригады. Он и еще двое военнослужащих погибли утром четырнадцатого февраля на Донетчине. Бойцы подорвались на неустановленном взрывном устройстве. Для двадцатишестилетнего Дмитрия Мироненко это был второй военный контракт.
С Дмитрием Мироненко прощаются с воинскими почестями – сдержанно, трогательно и торжественно. Несмотря на неполные двадцать семь лет, это был его четвертый год на фронте.
ЮРИЙ КАЛГУШКИН, военный комиссар Харьковской области:
Вимоги до військовослужбоців, які служать в Десантно-штурмових військах, досить високі. Це сміливість, мужність і це ініціатива. І всім цим вимогам, ще здоров’я, Дмитро Міроненко відповідав.
Смелый, общительный и дружелюбный. Таким запомнили Дмитрия Мироненко боевые товарищи.
ИГОРЬ СУК, зам. командира 122 Отдельного аэромобильного батальона:
В нашому батальйоні він назавжли залишиться усміхненим, бадьорим. Коли спілкувався, був юморним хлопцем. Завжди залишиться в списках нашої військової частини. Будем завжди його пам’ятати.
Вдома воїна чекали мама та сестри. Рідні говорять – Дмитро був турботливим та відповідальним. Тому і пішов на фронт.
ВАЛЕНТИНА СЕМЕНЕНКО, родственница Дмитрия Мироненко:
Я його знаю, як тільки він народився, я його тримала малесенького на руках. Позитивчик, був життєрадісний і позитивчик. Хотів добра, хотів жити. Тому і пішов на цей контракт, щоб захищати нас.
Враг не считается с перемирием. Боевые побратимы Дмитрия Мироненко рассказывают об обострении ситуации на участке фронта, где находятся:
ИГОРЬ СУК, зам. командира 122 Отдельного аэромобильного батальйона:
В нашому батальйоні це вже 42 військовслужбовець… В нас втрати йдуть, починаючи з 2014 року, з Донецького аеропорту. Як Ви бачите, війна триває, не закінчується. Так, зараз не 15, не 14 рік. Трохи стихло. Але з боку ворогу йдуть і снайперські дуелі, іноді противник застосовує важку артилерію.
ЮРИЙ КАЛГУШКИН, военный комиссар Харьковской области:
Наші військовослужбовці в зоні Операції об’єднаних сил дають відповідь на постріли противника. Тому кожна смерть, кожне поранення, вони не залишаються безотвітними з нашої сторони.
Дмитрия Миронека похоронили на Аллее Славы восемнадцатого городского кладбища в Харькове. По данным военного комиссара, более двухсот десяти жителей Харьковщины погибли на российско-украинской войне.