Оборона П’ятихаток, звільнення Малої Рогані, Руської Лозової та півночі Харківщини, бої за Новоселівське. Гвардієць «Кеп» розповів про бойові зіткнення, у яких брав участь його підрозділ від початку повномасштабного вторгнення і до грудня року, що минув.
«Кеп» призвався на строкову службу до Військової частини 3017 у 2019 році. Невдовзі підписав контракт, вивчився на командира відділення. Неодноразово залучався до виконання завдань в районі проведення ООС, а також брав участь у антитерористичних заходів на Харківщині. Повномасштабне вторгнення він зустрів зі зброєю в руках.
Перед тим, як почалося повномасштабне вторгнення, був на чергуванні в АТЦ [Антитерористичний центр]. Це були спільні заходи поліції, СБУ та Нацгвардії. У ніч з 23 на 24 лютого був на цих навчаннях. Почалось все вранці. Ми відразу поїхали в своє розташування. Отримали завдання та поїхали його виконувати. Зайняли оборону в районі Парка Фельдмана на бойовій машині, згадує «Кеп».
«Кеп», нацгвардієць
У цей час по околицях Харкова російські окупаційні сили вели масований артобстріл. Нас накрили мінометним вогнем. Потім ми змінили позицію, і це було правильно. Проте нас накрив ворожий літак. Скинув на нас авіабомбу. Ніколи в житті не відчував те, що відчув тоді. Я вам скажу чесно, що це було страшно.
Події розгорталися карколомно. Оперативна ситуація змінювалася кожну хвилину. До Харкова проривалися механізовані колони противника. З’явилася загроза оточення.
«Кеп», нацгвардієць
Ми відтягнулися трішки назад. Зайняли оборону на висоті та чекали на противника. Але колона вже наближалася до Харкова. І після недовгого бою, було вирішено відтягнутися ще назад: до союзників – 92 [92 омбр] та підрозділів 3 батальйону [Військової частини 3017]. І тут почалося, вам чесно скажу, як у голлівудському фільмі! Йшла ворожа колона. А ми були з пробитими колесами на БТР. І ми пішли в їхній колоні. Тільки вони йшли по правій стороні. Ми їх обганяли зліва. Вони не зрозуміли: свої ми чи не свої. Була така плутанина, це зіграло нам на руку. Ми їх обігнали, і вже, коли під’їжджали до своїх підрозділів, по нас росіяни відкрили вогонь, тобто у спину, але там попав буквально один снаряд. Я так розумію, це була та ж сама тридцятка [калібр гармати 30 мм ], як і у нас, але вона не пробила броню. Ми заїхали за позиції наших підрозділів та відкрили вогонь на ураження. Це був район П’ятихаток та «Баварії. Моторс». Колона зупинилася, а ми закріпилися на цій ділянці. Пізніше дізнався, що ми там бились разом з «Громом» [Герой України, гвардієць]. Але ми не знали, що ми знаходимося поруч. Кожен виконував своє завдання.
За два тижні «Кеп» з побратимами вже був на іншому кінці Харкова.
«Кеп», нацгвардієць
Нас перекинули вже на напрямок Малої Рогані, базувалися у районі Індустріальної. Билися спільно, з 92-ю омбр]. Брали участь у звільненні Малої Рогані.
Під час штурму Малої Рогані гвардійці здійснювали вогневу підтримку та евакуацію поранених. Наступний напрямок – північ Харківщини. Тут гвардійці майже без перерви билися з травня по вересень.
«Кеп», нацгвардієць
Далі ми брали участь у звільненні Руської Лозової. Потім пішли на Нове. Після Нового – Уди, тобто вже в бік кордону. Наступним був Куп’янськ, Куп’янськ Вузловий, Ківшарівка і так далі. Потім ми займалися Новоселівським. Ситуація там дуже була важка. Але, подітися нікуди, треба робити роботу.
Нацгвардієць додає, що, порівняно з попередніми фазами бойових дій, значно зросло число стрілецьких вогневих контактів. Наразі доводилося битися за кожен підвал. І все це під канонаду артилерійських дуелей.
Про бойовий дух ворога «Кеп» не високої думки. Гвардійцю вже не раз доводилося бачити, як ворог раптово знімався з позицій, які перед цим досить вперто обороняв, і тікав, кидаючи боєприпаси, техніку, тіла загиблих і, навіть, поранених, щоправда, лишаючи по собі величезні мінні поля.
«Кеп», нацгвардієць
Особовий склад ворога деморалізований. Якщо ти здатен відповісти їм щільним вогнем, то вони просто йдуть геть. Щоправда, швидко повертаються, адже їх знов женуть на нас. З полоненими спілкувався, з представниками регулярної російської армії. Наприклад, це був командир мінометного взводу. Він спочатку розповідав, що вони заблукали під час навчань. Потім зізнався, що їх закинули на позицію, дали боєкомплект та залишили. Коли підійшли ЗСУ, то вони просто вийшли до них з піднятими руками: «Ми навоювались. Забирайте нас». Одна з причин – в них тоді вже не було їжі.
Ворог намагається виправити своє становище на даному напрямку застосуванням великої чисельності піхоти. При цьому використання броньованої техніки, особливо колісної, у даному районі дуже ускладнене через погодні умови та брак доріг.
Нагадаємо, військовослужбовці Національної гвардії є питомою складовою Сил Оборони України, вони професійно нищать російських загарбників всіх рубежах і напрямках, де ведуться бої за волю та суверенітет українських земель.
Джерело: відділення інформації та комунікації Східного територіального управління Національної гвардії України.