Нацгвардієць 5-ї Слобожанської бригади НГУ Володимир Чиньонний, стрілець одного з бойових батальйонів початок війни зустрів дома: бачив зі свого вікна, як російські бомбардувальники заходили на Харків.
Історію захисника розповіли в пресслужбі бригади.
Коли принесли повістку сусідові, то Володимир сказав, щоб і йому виписували, але за однієї умови: служити на Харківщині та захищати своє місто. Так чоловік став нацгвардійцем. Позивний – «Чиж» – обрав собі сам.
«Я подумав і згадався мені птах чиж, так я обрав сов собі друге ім’я. Але я й гадки не маю який він, як виглядає. Просто це коротко і запам’ятовується. А ще я не чув таких позивних у кого-небудь, тобто вдало вибрав», – говорить Володимир.
Життєвий шлях Чижа – школа, Зооветеринарна академія, недовга робота за спеціальністю, а потім пошуки себе та освоєння різних будівельних професій. Загалом це були сантехнічні та фасадні роботи.
«Хизуватися особливо нічим, працював де платили, як більшість людей. Будівництво йшло нормально, я, ось, наприклад, робив вхід з каміння у нашому харківському новому зоопарку», – продовжує гвардієць.
Чиж все життя був цивільним. Строкову службу не проходив, зброю в руках навіть не тримав до зарахування в лави нацгвардійців.
«Це вже тут хлопці навчили мене споряджати магазини та все інше. Я був під Балаклією, тоді під Куп’янськом. Але справжня реальна війна для нас всіх почалася в лісі під Кремінною і далі в наступному виїзді на Кліщіївку», – задумливо говорить Чиж.
Наприкінці вересня минулого року група Чижа утримувала позицію під постійним вогнем супротивника. Позиція залишилася нашою, а Володимир після відбиття атаки самотужки виходив до пункту евакуації із пораненням.
«Під Кремінною я був контужений та поранений в ліву ногу, а у Кліщіївці мені прилетіло від ворожого АГС, знов контузія і поранення правої руки. Та нічого, сам від залізничного шляху тоді дійшов», – розповідає боєць.
Солдат Чиньонний нагороджений Подякою, нагрудним знаком «За доблесну службу» та медаллю «За доблесть».