Слідча Вовчанського райвідділу Юлія Гончаренко разом з оперативним працівником дві з половиною години просиділи під масованим обстрілом. Росіяни гатили з «Градів», мінометів та артилерії.
Слідчо-оперативна група їхала на терміновий виклик в середині травня – ворог гатив зі своєї території, були влучання. На власному подвір’ї загинуло подружжя, тому слідчі виїхали на місце. Про це на своїй сторінці у Фейсбуці розповів начальник Слідчого управління ГУ Нацполіції в Харківській області Сергій Болвінов.
«Їхали в Старицю забирати трупи цивільних, які були поранені внаслідок прильоту. Я була на чергуванні, був виклик, що почався обстріл селища Стариця та Огурцове і що було влучання у двір. Чоловік та дружина отримали поранення, несумісні з життям. Треба було виїжджати на місце, документувати та відправляти в морг для встановлення причини смерті», – розказує слідча.
На поліцейській машині доїхали до річки, а далі – зруйнований міст. Дістатися можна було лише на човні. І під час переправи почалася чергова хвиля російських обстрілів. Але повертати назад навіть не подумали – виклик терміновий, треба було швидко.
«Треба було перепливати на той бік. Там на нас повинна була чекати голова сільської ради з військовими та доправити до того місця, тому що воно постійно обстрілюється. Телефони треба виключати. Ми сіли, я була в касці, в бронежилеті, взяла бланки, сіли на човен, допливли до середини мосту і почули «виходи», що почався поруч обстріл. Ми швидко перепливли, сіли під мостом».
Залишки мосту врятували життя, бо обстріл не вщухав, крили настільки щільно, що не було навіть можливості рушити з місця. Але укриттям назвати схованку Юлі та її колеги важко – кожен удар міг стати останнім для них. Тоді дівчина і дістала телефон та почала знімати. Відео відправляла чоловікові.
«Дві з половиною години був обстріл і чітко по нас, а ми розуміли, що це по нас, тому що осколки всі по містку, а ми під ним сиділи. Він нас врятував. Подумати встигла все – що не повернемося, будемо тут під містком сидіти. І за півтори години ставало ще ближче до нас, поруч по нас було. Думки були, що все, треба переводитися до Харкова, як чоловік казав».
Обстріл на відео – це лише один приклад, насправді там є населені пункти, які знаходяться буквально впритул до ворожих позицій. І туди теж треба їздити та фіксувати воєнні злочини росіян. А до Стариці після того, як вщухли вибухи, Юля тоді таки доїхала. Зробила там свою роботу та разом з військовими вивезла тіла загиблої пари.
Сама слідча каже, що вже звикла: «Робота продовжується у звичайному режимі, амуніція з’явилася, бронік, каска, на звичайні виклики ми їх не вдягали, а зараз навіть на крадіжки вдягаємо, тому що небезпечно».
Більш докладно про роботу слідчої Юлії Гончаренко відразу після повномасштабного вторгнення – читайте за посиланням.