Невеличке селище в Ізюмському районі. Жодного вцілілого будинку. Населеній пункт п’ять разів переходив з рук в руки – окупантів вибивали з населеного пункту, але їм вдавалося повернутися. Анатолій з сином живе на руїнах власної хати. Жінка, невістка та онуки – в Одесі, повертатися їм нема куди.
Анатолій
Це в коридор, це кухня, далі кімната, зала і далі дві спальні.
Чоловіки встановили у підвалі пічку, там і ночують. До людей прибився чийсь собака.
Анатолій
Те не наш, наших убило. Це він прийшов і з нами живе. Він не трогає, свійський. Вон трактор розбитий, комбайн згорілий під навісом. Там 2 трактора в складу згоріло. Один в мастерській, один танком переїхали. Один там стоїть, теж розбитий.
З великого господарства не залишилося нічого – родина займалася сільгоспвиробництвом, вирощували овочі та зерно. За 40 років перший раз без врожаю. В полі досі стоїть пшениця.
Анатолій
Даже ми в цьому році не заїжджали туди. Пшениця така – хоч зараз вбирай, але вже пропала. Нас попередили і я тут був, як мінували, і наші і русскіє. Края поля все помінували, хорошого мало.
В селищі вже другий місяць працює 113 бригада тероборони – розміновують місцевість. Працюють вже два місяці – та роботи все ще вистачає.
«Джекс», військовослужбовець 113 бригади ТРО ЗСУ
Местных здесь практически не было, местные уехали практически сразу. Здесь находимся мы уже на протяжении двух месяцев. Каждый день заканчивается тем, что мы даем рапорт о том, что мы нашли 50-60 мин. Каждый день уничтожаем, но меньше их не становится. Думаю, пару месяцев еще можно только по данному населенному пункту ходить и каждый день будет работы много.
В будинках знаходять гранатомети, вздовж доріг – протитанкові міни. І все це – незначна частина того, що залишили після себе окупанти, кажуть військові.
«Джекс», військовослужбовець 113 бригади ТРО ЗСУ
Здесь заложили 10 противотанковых мин, 4 выстрела РПГ и несколько гранатометов, поврежденных взрывами. Сейчас мы все вместе, лдним подрывом будем уничтожать.
На полі військові знайшли мінне загородження. Задля безпеки сапери намагаються за можливості працювати дистанційно.
«Джекс», військовослужбовець 113 бригади ТРО ЗСУ
Здесь выявили следующим образом: здесь был подрыв, взрывной волной положило траву и мы увидели, что на поле присутствуют мины ТМ62. Под мину может быть установлена еще одна мина. И в момент, когда мы снимаем основную, которую мы видим глазами, может сработать та, которая находится под ней. Чаще всего это мина-сюрприз. Чтобы избежать потерь, мы все делаем дистанционно, к любой мине подходим с помощью щупа и металлодетектора. Подходим, осматриваем мину. Если ничего не увидели, берем веревку, кошку, отходим в безопасное место и дистанционно ее срываем. Ждем 15-20 секунд и переходим к следующей. Можно в 2х вариантах поступить: зацепит кошкой либо сделать петлю и мы ее снимем.
Майже в кожному будинку тут жили окупанти. Облаштовували підвали: перетягували речі з кімнат – меблі, апаратуру. Тікаючи від ЗСУ, не забули залишити небезпечні сюрпризи для цивільних.
«Іспанець», військовослужбовець 113 бригади ТРО ЗСУ
В жилом доме може бути все, що завгодно. Розтяжки на дверях, або на вікнах. Заходим, дивимся під ноги. Може бути натягнуто низько, а може зверху висіти. Світимо ліхтариком. Неможна відкривати двері, якщо не бачив. Є сховають під подушку або матрац. Треба акуратно, щось підозріле краще не займати.
В цей будинок приїхали власники, щоб вивезти те що вціліло. Речей не багато.
Світлана
Діма перший приїхав. Гранати були, ледь не підірвався. В хаті гранати були. Військових попросили. Я там туї хочу повикопувать. Хазяйства немає. Машина в нас була… Холодильник витягнули, все порозбивали.
Військові вкотре наголошують – перш ніж повертатися додому на деокуповані території слід дочекатися повного розмінування.