На кадрах – видео побоища возле станции метро «Университет», весна 2014 года:
Людина лежить на сходах метро непритомна , медики, Неманіхін допомагає постраждалому
Кровавое побоище, где за желто-синюю ленту чуть не убили евро активиста Владимира Силевича, тогдашний студент Владислав Неманихин помнит в деталях. Говорит, что это было воскресное собрание, и неожиданно люди в «балаклавах» и с дубинками начали бежать на евромайдановцев. Влад пытался помешать убийству:
Владислав Неманихин, участник Евромайдан Харьков
Я побачив, що камера стоїть на вході, і сказав, що це буде вбивство, що вони не мають його трогати, що все пишеться на камеру, і правоохоронні органи знайдуть винних
Владислав вспоминает, что он был на харьковской площади с первых дней, вышел поддержать студенческое братство, встретил единомышленников и каждый день, до момента, когда харьковчане свалили памятник Ленину, приходил на вече.
Его активная позиция не нравилась администрации университета, его машину хотели поджечь, а родители очень волновались, когда Влад не сразу отвечал на телефонный звонок или оказывался вне зоны сети.
Владислав Неманихин, участник Евромайдан Харьков
Ситуацію на вулиці ніхто не контролював, тебе могли просто підійти і вдарити, спалити тобі машину, і ніхто за це не відповідав. Якщо серед білого дня, коли ми тут стояли, приходили і кидали в нас вибухові пакети, які розривалися гайками . Дійсно було страшно, але коли є мета – ми розуміли, що немає вороття назад, ми відстоювали саме вибір
На площади Влад был координатором студенческого движения, а когда началась война, он променял свой диплом экономиста на звание рядового в патрульной полиции, потому что жизненные приоритеты изменились, признается молодой человек:
Владислав Неманихин, старший инспектор отдела дорожного движения патрульной полиции Харькова
Чого я вирішив піти в поліцію? Бо для мене апогеєм всього стала ситуація, коли на нас нападала велика кількість антимайданівців, за те, що я йшов по рідному місту Харкову, і в мене була стрічка українська, на нас нападають з цепями, з палками, а міліція втікає поперед бабусь і дідусів, які з нами були зі стрічками
Майдан научил Влада Неманихина ответственности, разумному риску и необычном умению – писать стихи на социально-политическую тему.
Сейчас Неманихин сделал паузу в своем творчестве и ловит нарушителей на дороге, но несколько строк о тех временах все же вспомнил:
Ось так і проявляється ментальність,
Бо все життя живемо як рослини:
Приходить час, щоб взять відповідальність,
Ми ж все від ней жахаємось і гинем.