Олександр Свистунов, 36 років, командир відділення одного з бойових батальйонів 5 Слобожанської бригади НГУ. Все життя працював руками, після школи одразу пішов у гірники. Освоїв найважчу спеціальність та став ГРОЗом – гірничим робітником очисного «забою».
Історію нацгвардійця розповіли у 5 Слобожанській бригаді НГУ.
Сам Олександр житель Дніпропетровщини, має дружину та двох дітей. Від війни не ховався, але, як розповідає, й не рвався на фронт. Принесли повістку – пішов служити, ховатися від воєнкомів не думав, бо то «не по-чоловічому, та й син росте – треба надавати батьківський приклад захисту родини».
Спочатку був військовий вишкіл, далі почалася вже своя війна – виїзд у Серебрянське лісництво під Кремінну. Постійні бойові зіткнення та обстріли, носіння боєкомплекту та копання окопів у піску, що осипається після кожного прильоту, де ворога бачиш неозброєним оком – позиції ворога просто навпроти, метрів за сто.
«У Кремінній на день Святого Валентина отримав «подарунок» у спину від противника – уламок 120 мм міни. На ротації після госпіталю пройшов навчання штурмових діях та у Кліщіївку поїхав вже підготовленим і злим. Кліщіївку відбув всю. Одразу після повернення отримав нагрудний знак «За доблесть» та змінив погон на сержантський», – розповіли в підрозділі.
Зараз Олександр несе службу на оборонних рубежах на Харківському напрямку.