У перший день повномасштабного вторгнення він долучився до лав 3 бригади оперативного призначення. Нацгвардієць на псевдо «Маркер» розповідає: прийшов до військкомату Новобаварського району 24 лютого 2022 року захищати свою країну. Звідти його відправили до військової частини 3017 – 3 бригада оперативного призначення «Спартан». Перший бойовий досвід отримав в районі П’ятихаток, у Харкові.
«Маркер», нацгвардієць
Тієї ж ночі нас екіпірували та видали зброю. Вже на ранок ми поїхали до району П’ятихаток. Дочекалися на групу ДРГ, яку ми зустріли та відбили. Це був початок.
Саме це й був його перший бойовий досвід, згадує «Маркер». Після цього його з напарником навчили працювати на Javelin.
«Маркер», нацгвардієць
Кінець травня – початок червня потрапили до Руської Лозової. Працювали там протитанкістами. За деякий час потрапили до Дементіївки, це ближче туди до Козачої Лопані. У нас була позиція на висоті та лісосмуга. Постійні артилерійські обстріли: гатили з всього чого можна: танки, артилерія, і «Град». Вночі виходили ДРГ – ми їх теж відбивали.
Літо 2022 року, було дуже важким для бійців 3 бригади: потрібно було тримати величезний фронт на півночі Харківщини, поки артилерія розм’якшує оборону, знищує логістичні вузли та штаби. Так тривало до вересня.
«Маркер», нацгвардієць
Працювали на Золочеві. Потім «акуратненько» заходили в Уди. Важливо було не нарватися на міни. Багато російської зброї знайшли. Трофеїв. Далі був Куп’янськ, Куп’янськ Вузловий. Вийшли далі в сторону Новоселівського.
Невдовзі гвардійцям довелося зіткнутися з набагато складнішими випробуваннями, у Новоселівському.
«Маркер», нацгвардієць
Дістатися туди цілими на позиції – це був справжній квест. А там у нас була задача втриматись. Ворог був у декількох метрах. Вони постійно на нас виходили з метою вибити нас, атакували. Ми там працювали з 92-го бригадою, пліч-о-пліч. Тримали чіткий рубіж по одній вулиці, а на протилежній були вже «орки». Поки ми там були, ми позицій не втратили. Були танчики, заходили просто на коротку дистанцію. Вони працювали за хатами під прикриттям своєї піхоти, яка була в передніх хатах, і туди ближче підійти нам не вдавалося.
Саме у Новоселівському «Маркер» став командиром відділення.
«Маркер», нацгвардієць
Нас забрали з Новоселівського вночі. Наступного дня ми вже були в Соледарі. Опинились на станції «Сіль». Там ситуація була тяжка, і погода дуже зимна. Ми на позиціях тримались шість днів. У нас позакінчувалися припаси: їжа, вода, радіостанції, тепловізори, все вже було розряджене. Великі втрати були. Не вистачало артилерійської підтримки, у наш батальйон лишався у місті сам. Противник безперервно гатив з артилерії по нас і постійно наступала піхота. У сусідній хаті вже був противник, ми вели вуличні бої. Ми тоді були на північній околиці. Центр Соледару вже був під «орками». Ми стримували їх, щоб наші основні частини змогли перегрупуватися. Вже в Соледарі я став командиром взводу.
Часу на відпочинок у гвардійців не було: ситуація у Бахмуті загострювалася: вимагала нових ресурсів.
«Маркер», нацгвардієць
Коли ми вийшли з Соледару, то через дві-три доби, ми потрапили у Бахмут. На околицях вже лізли «орки». Ми зайняли позиції, теж на півночі, де річка Бахмутка. У Бахмуті займали різні рубежі, і в окопах, і у приватному секторі, і м’ясокомбінаті. Я там майже місяць був, поки не отримав поранення, та не був відправлений у шпиталь. А хлопці ще місяць-два ще там були з мого підрозділу.
«Маркер» каже, що йому дуже пощастило: при пораненні внутрішні органи не постраждали, і він швидко повернувся до побратимів. Сьогодні він отримав можливість вчитися, рости, переосмислювати досвід, який встиг здобути у боях.
«Маркер», нацгвардієць
Зараз постійно йде навчання. Курсів багато було. Ми проходили курси з іноземними інструкторами. Звичайно, коли був солдатом, то було набагато простіше. Ти сам на себе покладаєшся, максимум на плече друга. У тебе немає такого тягаря відповідності, який має офіцер. Але цікавіше стало зараз, коли я вже став офіцером, став командиром, отримую більше інформації.
«Маркер» каже, що віддається навчанню на повну, бо потім також має вчити людей, щоб незабаром знов вести їх вперед.