Глибочезні вирви з-під авіабомб, трохи менші за мінометні снаряди, металеві уламки ракет та нерозірвані боєприпаси. Війна руйнує не тільки людські долі, будинки та інфраструктуру. Вона руйнує й українську землю. У прямому сенсі цього слова. Особливо добре це видно на знімках, зроблених з дронів – видовище вражає. А кількість – шокує.
Андрій Ачасов, зав. каф. екології та менеджменту довкілля ХНУ ім. Каразіна
60 тисяч точок це по Харківській області і це далеко не все що ми змогли виявити через що, через те, що от, наприклад, вересень минулого року – були погані, такі як от зараз, погодні умови. І просто не було доступних знімків, а саме у цей місяць і відбувались доволі активні бойові дії. Тобто, частину ми не обрахували.
Рубці від російської агресії на Харківській землі залишаться ще надовго, попереджають фахівці, тож, вже зараз вивчають, які можуть бути наслідки для довкілля. Кожна така вирва – це непросто розрив ґрунту. Це ще й його забруднення, каже еколог Андрій Ачасов. Сьогодні його група працює неподалік Харкова. Беруть проби з поля, роздивляються, вимірюють, розраховують. Польові дослідження – один з етапів унікальної наукової роботи. Але головний матеріал для вивчення – супутникові знімки.
Аркадій Сєдов, представник НГО «Природоохоронні геоінформаційні системи України»
Беремо з відкритих джерел, зі спеціальних сервісів, да, звідки беруться відповідні космічні знімки із різною періодичністю. Тобто, відслідковуємо динаміку, зміни тієї чи іншої місцевості. Якщо треба буде для більш детальних зйомок місцевості будемо проводити зйомку за допомогою дронів.
Щоправда, використання дронів поки здебільшого під забороню для цивільних. З цим доведеться почекати до перемоги, каже Сєдов, а поки що науковці намагаються напрацювати методику обстеження таких полів та визначення ступеню їх забрудненості.
Андрій Ачасов, зав. каф. екології та менеджменту довкілля ХНУ ім.В.Каразіна
Що може бути? По-перше, це важкі метали. Тому що ми розуміємо, що там де снаряди, там де залізо, там не лише саме залізо як елемент. Там може бути дуже великий набір важких металів. І звісно, це вони. По-друге, це різноманітні речовини, що утворюються в результаті розкладання вибухівки. І тут вже питання найбільш гостре. З важкими металами ми працювали вже давно і ми знаємо як вони себе ведуть, а ось щодо цих представників другої групи, тут питання, тому що вибухівка зараз може бути зовсім різна. Різні снаряди, різні ракети, там важко сказати.
Бомботурбація – цей термін раніше використовували лише стосовно Ірану, Афганістану чи Сирії. Тепер він увійшов і у лексикон українських науковців.
Андрій Ачасов, зав. каф. екології та менеджменту довкілля ХНУ ім. Каразіна
Бомботурбація – це саме результат вибуху снаряда або ракети на полі. Залишається суто фізична вирва і разом із цим – хімічне забруднення.
І якщо із забрудненням українських земель вибухонебезпечними предметами доведеться розбиратися військовим та піротехнікам, вченим треба буде подолати ще одну небезпеку. Вони навіть називають її біологічною загрозою, яку несуть хворі на гепатит, туберкульоз, СНІД та інші небезпечні захворювання мобілізовані російські ув’язнені. Зараз ЗСУ успішно утилізує їх, але ховати, або просто прибирати мертві тіла росіяни не поспішають, і трупи місяцями гниють у нашій землі.
Андрій Ачасов, зав. каф. екології та менеджменту довкілля ХНУ ім. Каразіна
Туберкульоз це така хвороба, її збудники можуть залишатися у грунті протягом дуже багато часу і потім спалах може бути, як то кажуть, незрозуміло звідки це взялося. Тобто це ще й така біологічна загроза.
Тож завданням науковців зараз є вивчення, дослідження та складання карт, аби можна було розуміти, як відбулося зараження грунтів, або грунтових вод, куди ці води течуть, та що ще можуть забруднити. А вже після війни аграрії могли розуміти чи можна використовувати ці землі для вирощування сільгосппродукції. Чи не стане вона отрутою на столах українців.
Андрій Ачасов, зав. каф. екології та менеджменту довкілля ХНУ ім. Каразіна
І знову ж таки, на цих картах, ми можемо дивитися вже маючи результати аналітичні ми можемо сказати, так дійсно, цю територію бажано відкласти хоча б там на кілька років, або там треба провести якусь меліорацію, або треба просто почекати. А на цих землях можна вирощувати.
Вчені наполягають – не можна недооцінювати небезпеку зараження ґрунтів, а у якості прикладу згадують так звану «зону руж», червону зону – територію на кордоні Франції, яка зазнала зараження ще під час першої світової війни, але й досі, більше ста років потому, залишається небезпечною для людей. Доступ туди й досі закритий.