Японське кафе по-харківські – це не про вишукані церемонії, суші та саке. Це історія про відвагу та взаємодопомогу. В Харкові на Північні Салтівці 75-річний японець відкрив безкоштовне кафе для містян. Фумінорі Цучіко приїхав в Україну вперше в січні 2022 року як турист. Іноземець відвідував місця, пов’язані з Другою світовою війною, їздив у Польщу, аби побачити нацистські концтабори. До Києва приїхав, щоб подивитися Бабин Яр. У травні чоловік поїхав до Харкова, де побачив, що люди досі переховуються від обстрілів у підземці. Певний час жив на станції метро, купляючи продукти та необхідні речі для харків’ян за власні кошти, потім організував збір у соцмережах.
Фумінорі Цучіко
Дійсно, я знав, що люди ховаються, живуть в метро. І в травні я це побачив. Спустився в метро і люди дійсно жили там і спали і я спав разом з ними, на сходах. Це тривало до 26 грудня минулого року.
Японія не бере участі у війнах, але багато японців, безумовно, підтримують українців. Вони бачили страждання людей, вони бачили страждання дітей. Багато хто надсилає мені гроші на їжу, щоб я допомагав українцям тут.
Щодня Фумі власноруч відчиняє двері свого кафе. Працює заклад з 12ї до 15ї.
Фумінорі Цучіко
Кожен день дуже багато людей чекають 12ї години. В Харкові багато в кого зараз немає грошей, а хтось взагалі на межі бідності. Війна йде вже багато часу. І кожен може прийти сюди раз на день та отримати гарячий обід і це дуже добре. Кафе працює без вихідних.
Ірина Пашко, кухар
Рагу. Сьогодні на обід суп рисовий та рагу: перець солодкий, квасоля, м’ясо, капуста, морква, лук – все, що нам сьогодні привезли.
Зазвичай розраховують на 500-600 порцій. Але іноді протягом дня через більшу кількість відвідувачів доводиться готувати щось додатково. Меню традиційне, українське, японські страви поки що не готують.
Ірина Пашко, кухар
Печенюшка, булочки, ми випічку робимо самі. Пампушки з часником та булочки. Ну ми радимося, обговорюємо меню, але поки наше меню. Він їсть те, що ми готуємо.
Дітям – особлива увага, для них тут завжди є щось смачне. Данило завітав в кафе вперше.
Даня
Не, я в первый раз… Мне отчим сказал – я пришел посмотреть.
Відвідувачі – хвалять страви, сервіс – та висувають свої версії, як японець опинився в Україні та чому допомагає.
Олександр
Кафе мне очень понравилось, я с удовольствием каждый обед прихожу. Мы между собой разговаривали и подумали, что этот товариш влюбился в украинку. Почему бы в 75 лет не влюбиться, других у нас поводов нет.
Валентин
Безгранично благодарен. Все чисто, все хорошо. Обслуживание, вкусно, девочки приятные. Хозяин отзывчивий, ничего нельзя плохого сказать.
З продуктами зараз допомагають волонтери, несуть й мешканці сусідніх будинків.
Олександр
Я тут живу недалеко, побачив в інтернеті, що з’явилася така точка, шановний японець приїхав, годує людей за свій кошт. А в мене дома накопичилися продукти з гуманітарки, макарони, борошно… Живу сам, родина в Чехії, я все це з’їм. Рис, крупи… і я побачив, де я можу все це з користю пристроїти, щоб не дати пропасти. Японець, скажемо так, свята людина. У нас не всі українці на таке здатні, ну молодець.
Права рука Фумі – Наталя – розповідає про першу зустріч з японцем. Познайомилися вони в метро, тоді чоловік й запропонував допомогу.
Наталя Грама
Он пришел к нам, говорит, чем вам помочь. Я, честно скажу, не надеялась даже ни на какую помощь. Написала ему список какой-то – а он на следующий день все привез. И столько лекарств, от давления – у меня начерно до сих пор остались. Людям раздавали… Я поняла, что можно с ним работать, что этот человек не просто пришел попиариться, а он хочет действительно нам помогать.
Працюють разом вже рік, кілька місяців тому вдалося відкрити це кафе. Наталя – повар за фахом – розповідає, що колись в неї була мрія про власну кав’ярню. Тож думки втілилися в реальність за таких обставин.
Наталя Грама
Он давно говорил, что бы такого сделать, чтобы больше людям помогать. А у него помощь – чтобы люди были сыты. Особенно дети, он очень любит детей. Я говорю, давайте варить суп раздавать. Люди со слезами на глазах едят нашу еду. Особенно пожилые. Для них раз в день прийти поесть горячего – это большое дело. Они со слезами на глазах Фуми говорят спасибо.
Після Перемоги закривати кафе не планують, каже Наталя, навпаки.
Наталя Грама
У него такая есть мечта, он говорит, что после войны мы еще больше должны помочь людям. Люди будут возвращаться, готовьтесь, говорит, к тому, что надо будет помогать людям дальше.
Сил та енергії в них вистачить, щоб працювати стільки скільки потрібно – та навіть трохи більше. У найближчих планах – дообладнати кухню.