Ті, хто захистив Харків: репортаж з позицій тероборони

Автор Марина Николаева

Оце бійниці, відкуде буде вестись вогонь, він має певний сектор обстріли. Бо ми не знаємо звідки від нас будуть йти в атаку.

Поки Генштаб готував блискавичний контрнаступ на Харківщині, оборону міста п’ять місяців утримували не лише регулярні війська, а й тероборони ЗСУ. Це добровольці та мобілізовані, які змінили цивільні професії на військову форму з початком повномасштабного вторгнення. Під постійними обстрілами, відбиваючи атаки ворога, перебували не лише харків’яни, а й кияни. Спершу вони обороняли столицю, а у травні поїхали на схід. Дмитро став добровольцем у перший день війни: відправив дружину та дитину в евакуацію, а сам – до збірного пункту. Каже, не міг інакше, коли ворог біля воріт.

Дмитро, боєць ТрО

Багато рідних та близьких вже втрачено. Й до останнього не віриться, що таке сталося, але коли побачив це своїма очима, зрозумів, що війна це реально, й це не нормально в наш час.

Він зі своїм командиром не лише з одного Дніпрянського району, а з одного двору. Чимало тих, хто наразі ділить один окоп, до цього були сусідами. Бійці жартують, що тут не траншеї риють – будують нову чергу свого житлового комплексу. Добрі позиції для піхоти – питання життя. Економісти, IT-шники, юристи – всі вони мали обмежений час навчитися військової справи.

Олександр Посітко, заст. командира батальйону

Більшість була недосвідчені, ми їх вчили, але коли почалися бої під самим Києвом, уже з 24 числа ми столи на бойових позиціях, багатьох учили по ходу. У нас був важливий напрямок, Лівий берег, Броварський проспект. Відбули той період там, противник скрізь нас не пройшов, але й суттєвих у нас боїв не було ніяких, 72 бригада впоралася, після відступу з Києва, ще час був на підготовку, а потім з травня сюди.

Сам Олександр, хоча й офіцер за освітою й брав участь у бойових діях у 2014 році, до лютого цього року мав цілком мирну та добру роботу – був заступником директора з екології в великій аграрній фірмі. Говорить, наразі робота також майже за фахом.

Олександр Посітко, заст. командира батальйону

Покращуємо, покращуємо родючись грунтів. Насправді мені к людині дотичної до агросектору дуже боляче спостерігати скільки у нас засіних полів й їх не можуть зібрати, пшениця, яка згоріла від ворожих обстрілів, сейчас діло доходить до соняшника, а зібрати неможливо, тому що більшість полів або замінована або лежать боєприпаси.

Саме розмінування звільненої території наразі головне завдання стоїть перед обласною військовою адміністрацією. А перед військовими – нові позиції. Кажуть, попри те, що вони київська тероборона – самі рвалися на схід, до реальних бойових дій, адже не ділять Україну за регіонами, боронять єдину країну.

Ми використовуємо cookies! Добре Читати більше