Третій місяць під землею: чим щодня займаються діти, які переховуються у харківському метро

Автор Галина Шподарева

Пішов вже третій місяць життя у підземці – сотні родин ховаються в харківському метро вiд першого дня війни. Кажуть, звикнути до цього неможливо, проте доводиться якось призвичаюватися.

Руслан

Чемоданчик тревожный был собран. Документы. А потом уже сами подносили одеяла. Потом волонтеры подвозили палатки, одеяла, подушки. Палатки со  временем появились у всех. А сначала два коврика, детвору по очереди.

Тут вже виросло ціле наметове містечко. 5-річний Микита разом із татом намагалися зробити своє тимчасове житло особливим – тут тобі і супутникова тарілка, віконця та димар – все як в справжньому будинку.

Руслан

Надо как-то развлекаться. Дети… чтоб не так это напрягало их. Мелочи, а как-то веселее. Люди ходят, улыбаются.

В харківському метро переховуються близько півтори тисячі дітей та підлітків. Багато хто з дорослих працює або захищає місто, проте нудьгувати дітям не дають волонтери, які постійно влаштовують ігри, майстер-класи, заняття з арттерапевтами та аніматорами. Сьогодні з дітьми працює психолог Ірина. Каже – в перші тижні війни допомоги найчастіше потребували дорослі.

Ірина Золотарьова, психолог

Они просто боялись выйти на улицу, т.к. те, кто тут находится – они все попали под бомбежку или под обстрел. Сначала мы работали со страхами, потом мы работали с другими проблемами. Сначала родители были, которых мы немножко привели в чувство. А потом уже и с детками. И такие уроки, творчество, игры – они они очень важны. Это арттерапия, какие-то проблемы сенсорные мы решаем, закрытого пространства. Много лепим из пластилина, много работаем с песком – интересные детские игры.

Всі – малі й дорослі – сумують за домiвкою. У всіх схожі бажання.

Ніколь

Але ми буваємо вдома, ми 3 дні підряд ходимо додому. Надіємося, що все це скоро закінчиться.

Ірина Золотарьова, психолог

Мы играем в кукольный театр, детки высказывают свое мнение. От имени животного они могут рассказать, что они сейчас думают, что чувствуют. Мы сочиняем сказки. Для того, чтобы они себя раскрепостили, освободили от страха какого-то, который они боятся кому-то сказать. А так это же не они говорят, а животное «Я боясь того-то или еще чего-то. И мы потом думаем, что же мы будем делать, как мы будем преодолевать эти страхи.

Сьогодні – заняття з малювання. За словами Ірини, найчастіше діти обирають патріотичну тематику. Та й музику просять поставити відповідну.

Все, я намалював. – Что напишем? – Никита, 5 лет. Чтобы наша Украина победила. – Перемоги, так? – Чтобы наша славна Украина победила.

Ми використовуємо cookies! Добре Читати більше