Олександр – головний сержант інженерно-маскувального взводу 3-ї бригади оперативного призначення. На військову службу він прийшов у 2020 році, повномасштабне вторгнення рф зустрів у Харкові, далі – разом із побратимами виконував завдання на Харківському, Бахмутському та Запорізькому напрямках.
Історію захисника розповіли в 3 бригаді оперативного призначення «Спартан» ім. полковника Петра Болбочана НГУ.
Військовий каже: його батьківський дім у Вовчанську знищили росіяни, тому його мотивація бути в армії – не дати ворогові знищити Україну.
«Місто палає, навколо вибухи, ми знаємо, що ворог наближається і тримаємо оборону військової частини», – так згадує 24 лютого 2022 року в Харкові Олександр.
На той час він був військовослужбовцем роти охорони 3-ї бригади оперативного призначення. Через кілька місяців від початку повномасштабного вторгнення під час артилерійського обстрілу дістав поранення, пройшов реабілітацію і долучився до інженерно-саперної роти. Каже, вирішив, що у складі цього підрозділу принесе більше користі.
«Я пройшов навчання і ми з групою приступили до виконання бойових завдань. Працювали на Харківському напрямку – в районі Золочева, Куп’янська. Далі був Бахмут і Запорізька область. Виконували різні задачі: інженерна розвідка, розмінування і розчистка територій, облаштування укріплень. Ми з групою були першими інженерами, хто працював у таких умовах, тож після почали навчати нових бійців, які до нас долучалися», – говорить Олександр.
Він зазначає: кожне бойове завдання складне та несе ризик. Тому інженери – це завжди добровольці.
«Коли ми приймаємо людину до підрозділу, то беремо до уваги кілька критеріїв: фізична підготовка, сміливість, психологічна готовність до цієї роботи. Саперами не стають за примусом, виключно за власним бажанням», – розповідає Олександр.
Зараз, каже військовий, працювати стало складніше, адже ворог задіює у великих кількостях дрони й літаки-розвідники, щоб вишукувати українських військовослужбовців.
Щодо дій ворожих саперів, то вони здебільшого використовують ще радянські боєприпаси, розповідає Олександр. Новими можуть бути хіба допоміжні засоби застосування. Проте, що не дивно, росіяни не дотримуються правил ведення війни та міжнародних конвенцій, тому активно використовують заборонені протипіхотні міни типу ПОМ. Розкидають боєприпаси дистанційно, і часто самі на них і підриваються.
Олександр зазначає: кожне бойове завдання складне та несе ризик. Висуваючись, бійці несуть на собі кілька десятків кілограмів: спорядження та екіпіровка, зброя, боєприпаси. Пройти за день можуть й до 10 кілометрів.