Земля вкрита гільзами – звідси окупанти обстрілювали позиції українських захисників. Це все, що залишилося від нашестя рашистів в районі Липців.
військовослужбовець, позивний «Інженер»
Ця іржава штука – це МТЛБ російська. Тут виїжджали 2 МТЛБ, вони працювали в нашому напрямку, у місті Борщовій, де знаходилися наші підрозділи нашого батальйону. Маскувалися в лісосмузі. Та завдяки нашим бійцям – позивні Канцлер та Кирпич – було знищено прямим влучанням цю МТЛБ.
На другому броньовику окупанти встигли втекти, але – не далеко. Ворога наздогнали та тепер його техніка буде працювати над знищенням окупантів. Військові рахують, скільки населених пунктів звільнили на цьому напрямку під час гучного контрнаступу ЗСУ на Харківщині.
військовослужбовець, позивний «Інженер»
Це Борщова, Слобожанське, Липці, Глибоке, Стрілеча, Борисівка, Лук’янці – це те, що в смузі нашого батальйону. А також з лівого берега Проходи, Великі Проходи теж були звільнені 127 бригадою ТрО. Сама операція, яка була здійснена – це був дуже важливий тактичний замисел, який був проведений ЗСУ. Я вважаю, що завдяки нашим діям, 127 бригади, 129ї, приданим підрозділам – вони посприяли звільненню Харківщині. Ми до себе привернули дуже багату увагу, вони рахували, що основний наступ буде в цьому напрямку, що дало смогу визволити дуже багато населених пунктів в інших напрямках.
З Борщової окупантів вибили з другої спроби. Та, дякують військові богові та своїм бойовим товаришам, обійшлося без втрат – кілька бійці отримали поранення.
військовослужбовець, позивний «Арун»
Ми йшли по вулиці, наштовхнулися на кулемети, їх було три, намагалися їх збити, жбурляли гранатами. Ворога було більше нас і нам прийшлось відступили. Потім був другий штурм, ми вже зайшли більшими силами, окопувалися в лісі і видавлювали. Потім вигнали іх з Борщової.
Один з полонених, військовий з ЛНР, розповів як окупанти намагалися утримати населений пункт.
військовослужбовець, позивний «Арун»
Розповідав, що їх тут було кілька десятків, коли ми атакували, вони телефонували в Липці і вже гарнізон росіян видвігався до Борщової з танками, артою накривали нас.
Після себе рашисти залишили зруйновані будинки та купу хлама в підвалах, де вони ховалися.
Це в таких підвалах укривали відеомагнітофони, телевізори. Зміст всіх дисків – це порно. Також вони були дуже здивовані тим, що дуже мало касет та дисків в наших домах. Коли кажемо, що просто через інтернет дивимось – вони були дуже здивовані.
Селище спорожніло. Служитель місцевого храму розповідає – ще на Великдень люди приходили, а потім церква зачинилася. Приходили тільки окупанти – запускали дрони з дзвіниці та оглядали місцевість.
Сергій, алтарник в храмі с. Борщова
То ,что это рашисты – єто обо всем говорит. Когда они с оружием заходили в храм, поднимались на колокольню с оружием, стреляли. Святого ничего нет у них. Чеченцы и осетины здесь прохаживались. Мы это все видели, все это было на наших глазах.
В сусідніх Липцях людей більше – місцеві збираються біля магазину, чекають на гуманітарну допомогу та намагаються звикнути до тиші на вулицях – цілодобові обстріли скінчилися.
Надія
Мы еще никак не акклиматизируемся. Прямо дико, что ночью можно спать спокойно и не стреляют. У нас частный дом, жили дома. Думаем, старые – все равно помирать. Ну что, в погребе сидеть? В хате мы ночевали, никуда не ходили.
Олексій
У нас сейчас всего хватает, кроме дров и угля. И газа нет. И света 7 месяцев нет. Ну мы ж сельские жители, так что нам это по плечу.
Настрій у більшості – піднесений, сподіваються на швидке відновлення життя в селі.
Микола Тимофейович
Закормили гуманитаркой, каждый день возят, сегодня даже хлеб привозили. Стоим под дождем за грішми. Оживаем потихоньку. Магазины надо открывать. Деньги дают, а куда их нести? Только к Вите за мясом и салом, больше не к кому.
Люди розповідають, як жили півроку поряд з окупантами. Руського миру, кажуть, з них вже досить.
Микола Тимофейович
Ходили по дворам. Что они искали… Оружие, наркотики? Откуда у нас такое здесь. Машины забирали у людей, нехорошо себя вели. Так и прожили, похудел на 10 кг. Наелись русским миром по самые гланды.
Після звільнення багато людей виїхали. Ті, хто залишився, сподіваються на відновлення газо- та електропостачання – зима не за горами.