Діра в фасаді на всі три поверхи, вибиті вікна та знищені перекриття. Це наслідки влучання двох «шахедів» по ліцею в селі Довжик Золочівської громади наприкінці лютого. Всередині на стіні дивом тримається класна дошка та вцілів прапор. Директорка навчального закладу Людмила Попова стоїть на місці свого колишнього кабінету.
Людмила Попова, директорка Довжанського ліцею
Комп’ютерна техніка вивезена… Що тут такого цінного було… Меблі, парти, стінка. Все сучасне, таке все. Шкільне приладдя зруйноване, прийшло в негодність.
Людмила Іванівна очолює ліцей вже шостий рік. Розповідає – це другий обстріл навчального закладу. Перший раз росіяни вдарили по будівлі у липні півтора року тому. Вдруге, 27 лютого вже цієї зими, по ліцею прилетіли два ворожі безпілотники.
Людмила Попова, директор Довжанського ліцею
Я була шокована, коли мені подзвонив брат, він живе навпроти ліцею і каже: «Люда, ліцей горить!» Я кажу: «Не може бути, там нікого немає, може це поле…» А коли мій чоловік вийшов на подвір’я, вже було видно полум’я. Я думаю, бачило все село. Це було жахіття. Перед чим я прокинулася від вибухів, донька чула, як щось летіло. Це як страшний сон. Я стою тут і не вірю, наче це мені сниться, жахіття це.
Після ракетного удару півторарічної давнини вже була підготовлена проєктна документація на відновлення ліцею, розповідає староста села.
Валентина Коник, староста села Довжик
Дуже швидко виготовилася ця документація, і вона ж не дешева. Готувалися вже будувати тут бомбосховище. Але коригування пішли трішки не так.
Щодня Золочівська громада стає мішенню окупантів – найбільше дістається прикордонним селам, які окупанти накривають майже з усіх видів зброї.
Валентина Коник, староста села Довжик
Одноробівка, Івашки, Гур’їв Козачок, Олександрівка потерпають майже кожного дня. Дякую нашим старостам, що вони мужньо все це терплять, вони поряд із людьми. В нас в селі майже всі лишаються, виїхало 12 сімей, вони за кордоном. Поки немає такої тендендії, щоб бігти-тікати. Всі отримують кожного місяця гуманітарну допомогу.
У ліцеї вже планують, як ліквідовуватимуть наслідки обстрілу – кажуть, після ракетного удару у 22 році є певний досвід.
Віталій Борох, завгосп Довжанського ліцею
Після першого «прильоту», дивіться, які перегородки були з 1 по 3 поверх. Ми все позакривали, доступу ніякого не було в нас. Тепер будемо намагатися все це відновити. Я хочу туди не лізти, там все в підвішеному стані, щоб не накрило. Тут перекрити, тут вікна закриємо, тут ширму поставити. Тут все ми запечатаємо.
У Довжанському ліцеї зараз дистанційно навчаються 150 школярів, у дитячому садку при навчальному закладі числиться 40 дітей.