Гвардієць Дід врятував бійця Збройних сил України під час боїв на Кремінському напрямку. Наразі військовослужбовець 5 Слобожанської бригади повернувся з ротації та перебуває на Харківщині.
Евакуація поранених — один з найскладніших і водночас один з найнебезпечніших етапів бою. Дід брав участь у подібних заходах чотири рази. Один з них на кремінському напрямку
“Кремінна. Серебрянський ліс. Нацгвардія воює на “передку”. По “радійці” надійшла інформація, що на сусідній позиції — поранений. Ми з побратимом з дозволу командира перейшли на іншу позицію. Був обстріл. Побачили пораненого, бліндаж весь був розбитий, було видно, що щойно прилетіло. Нас трішки навчили інструктори, тому ми все робили автоматично. У нас були м’які ноші, ми підняли пораненого вчотирьох і понесли. Евакуація, звісно, тривала довго. Поранений побратим був з 95 бригади (95 ОДШБр), а у них точка евакуації була віддаленіша, ніж наша. Обстріл розпочався з новою силою. Нас помітив ворожий коптер, і весь вогонь росіяни перенесли на тих, хто евакуює. Коли несеш пораненого про це не думаєш, але ми впорались, — розповідає Дід. Він також пояснює, — Це ж класика: якщо одного поранили, то за ним приходить чотири людини, щоб його забрати. Це вже п’ять потенційних мішеней для ворога. В окопі він тебе не бачить, а під час евакуації ви маєте пересуватися зверху, на виду, навіть у лісі. Якщо йому вдасться вас зачепити, то за вами прийдуть двадцять чоловік евакуювати. Саме тому рашисти постійно полюють на евакуацію. По нас на Кремінній стріляють танки, БТР, УР-77, Змій Горинич, як ми його називаємо. Це машина для розмінування. Коли вона робить свою справу, то дуже погані наслідки відбуваються. Міномети там не відпочивають. З різних напрямків. Їм (російським загарбникам) є чим стріляти”
Дід і сам був поранений протягом цієї кампанії на Балаклійському напрямку. Але попри поважний вік, швидко відновився та повернувся до побратимів.
“До цього стояли на напрямку Балаклії. Не охорона, а передній край: обстріли, авіація, міномети — весь набір. Саме там отримав поранення. Був приліт 120 мм міни просто в окоп. Я був поряд, отримав наскрізне осколкове поранення крізь плече. Ще контузія була. Десять днів пробув у військовому госпіталі та все: повернувся до своїх. Ми якраз брали під охорону Ізюм. Невдовзі нас почали готувати на Бахмут, але натомість ми відправились на Кремінну”, — додає гвардієць.
Дід — мотивований військовослужбовець. Його дуже цінують у підрозділі. Він — працьовитий, розумний, спостережливий, має жвавий і водночас завзятий характер, а ще чудове почуття гумору.
“Поки ніжки ходять, ручки носять, зброю тримаємо! Хочеться дуже перемогти ворога. Нам все ж відбудовувати доведеться. А я мав невеличкий будівельний бізнес. Тому на мій вік роботи точно вистачить. А ще повернусь до виноградарства та до мотоцикла. Хобі у мене таке: багно помісити ендуриком. Дуже знов хочеться проїхатися. Я ж трішки активний дідусь”, — ділиться Дід.
Гвардійці 5 Слобожанської бригади є питомою складовою Сил Оборони України. Вони професійно нищать російських загарбників на східних рубежах й відчайдушно б’ються за волю та суверенітет українських земель. Вони пройшли випробування боями на харківському, ізюмському, балаклійському, та на кремінському напрямках. Кожен, хто відчуває у собі силу та мотивацію, може до них приєднатися.