Війна прийшла на нашу землю несподівано. Розмови про підготовку до наступу і тієї, й іншої сторони велися давно, але ніхто не очікував, що це справді станеться, що на цей крок хтось зважиться.
Перемагаючи разом чи посильна допомога кожного
Напевно, з цієї причини складно прийняти ситуацію, важко морально та психоемоційно, немає відчуття внутрішньої стабільності, зникла впевненість у завтрашньому дні. Але руки не варто опускати, а варто допомагати армії, її воїнам перемогти. Найкраще рішення зараз для кожного, хто не на передовій – допомагати всіма можливими способами. Це може бути як робота в тилу, що гарантує стабільність економіки країни, так і допомогу армії грошима, необхідними речами, обмундируванням, технікою.
І якщо звичайна людина, громадянин трохи обмежена у можливостях, вона може лише працювати або брати участь у волонтерському русі, то приватний бізнес може допомогти суттєво. Кожна ділова людина може купити корм для тварин або речі для солдатів, відвезти це сама або передати бригадами волонтерів, які постійно курсують між “нульовкою” та мирним небом.
Конкретний приклад допомоги: коли робиш те, що справді необхідно
Дивлячись на те, як приватний бізнес небайдужий до сьогоднішньої ситуації, люди гуртуються, хочеться сказати окреме спасибі Чердаку Олександру Володимировичу, який допомагає фронту!
Зараз війна входить у затяжний період, попереду осінь та зима, тому було придбано:
– бензиновий генератор;
– комплект нової зимової гуми для автомобіля на передовій;
– квадрокоптер для розвідки;
– система скидання для коптера;
– дві бензинові електропили;
– різні ласощі.
Безумовно, це та дещиця, яка потрібна військам щодня. І якщо кожен бізнесмен, який володіє середньою фірмою або великою компанією, зробить щось подібне, бійцям це значно полегшить не лише військові дії, а й побут. Війна – важкий тягар, проте без відпочинку, екіпірування, обмундирування та іншого необхідного воювати складно.
Хочеться віддати належне Горищу Олександру і таким, як він діловим людям, які також постраждали від війни. Бізнес практично зупинився в перший місяць, тому що потрібно було вирішувати складні питання логістики, вибору сировини від нових постачальників і знаходити ринки збуту, а іноді просто немає душевних сил, щоб почати щось робити, просто опускаються руки.
Але життя не стоїть на місці, йде своєю чергою. І вже приватний бізнес знову і знову купує необхідне та з волонтерами передає бійцям, а багато хто навіть їздить на фронт – у Луганську, Харківську, Херсонську та Донецьку області самі. Побувавши там, де війна не припиняється ні на хвилину, кожен розуміє, що тут, у тилу, можна і потрібно працювати, підняти голову і допомагати тим, які там, на передовій…