Села-привиди. Будинки зруйновані, немає світла, газу, води. Людей теж немає, або – одиниці. Таких населених пунктів у Дергачівській громаді налічується п’ять.
Олександр Кулік, нач. інформаційного відділу Дергачівської міськради
Окрім Дементіївки це Питомник, селище Нове, Гранів та Ветеринарне. Зараз працівниками Харківобленерго та Харківгазу проводяться ремонтні роботи по комунікаціях, які ведуть в ці населені пункти. Але ці населені пункти розташовані близько до кордону з державою-агресором. Тому зараз працюють в тих населених пунктах, які далі від кордону – Руській Лозовій, Прудянці. Але людей ніхто кидати не збирається, тому у перспективі, через деякий час, світло та газопостачання будуть відновлені.
У ДементІївці й до війни жителів було не багато – постійно мешкали 25 людей. А зимувати взагалі залишалися 15. Було все, крім газу – електрика, інтернет, мобільний зв’язок. Сьогодні тут – одна жителька. 76-річна Віра Миколаївна. Жінка провела кілька місяців в окупації, а потім отримала поранення й опинилася в лікарні на території росії.
Віра Чернуха
Пошла суп варить, а тут бомбежка. Летит все, небо черное, земля поднялась до неба. Наверное, я в шоке была, газ выключила. В комнату побежала, там у меня сумка и паспорт, схватила и выскочила за калитку. И все, больше ничего не помню.
Після Білгородської лікарні жінці вдалося виїхати до Європи, а туди за нею вже приїхали рідні. У Харкові Віра Миколаївна протрималася недовго й нарешті повернулася додому. Живе у літній кухні – все інше зруйновано. Чоловік її помер ще до початку повномасштабного вторгнення.
Віра Чернуха
Плачу все время, плохо сплю. Встану, гляну на дом – лучше б меня сразу тогда убило б и все. Корова ж была, свиньи, куры, кроли, утки – ничего не осталось. И за что теперь ты купишь, за пенсию?
Пенсіонерка посадила овочі – на тих ділянках, де нема воронок від снарядів. Діти приїжджають, але повернутися із ними до міста жінка відмовляється.
Віра Чернуха
А невестка ругается – что вы садите, зачем вы это садите, пошли-купили и все. А я говорю нет, огурцы – с нитратами. Я говорю, я привыкла с огорода, усе экологически чистое.
Щоб поливати рослини – збирає дощову воду. Щоб приготувати їжу – вже треба йти до колодязя.
Віра Чернуха
С колодца ношу, принесла две баклажки – мне хватит. А это – для нужд для других.
Крім овочів доводиться збирати й інший врожай – боєприпаси та залізні уламки, якими вкрито все подвір’я.
Віра Чернуха
Собираю сюда. Таких много повыкидывала…
Раз на кілька днів жінка телефонує рідним, коли вдається піймати зв’язок. Єдине її бажання – це якнайшвидше повернення всіх українців в свої домівки.
Віра Чернуха
Да, я хочу чтоб мир был и чтоб люди возвращали, чтоб не бросали. Там, где они родились – пусть приезжают на свою территорию.
Але багато кому повертатися нема куди. Відновити комунікації в цих селах до початку опалювального сезону навряд чи вдасться, кажуть в Дергачівській адміністрації.
Олександр Кулік, нач. інформаційного відділу Дергачівської міськради
Багато чого залежить від людей. Якщо вони хочуть повернутися, відновлювати будинки – влада йде назустріч. Ми надаємо гуманітарну допомогу, генератори, працюють державні програми щодо відновлення пошкоджених та зруйнованих домоволодінь. Деякі вже почали працювати – це програма єВідновлення.
У селі Грани зараз живе троє людей, у Ветеринарному – до десяти. У села Питомник та Нове поки що ніхто не повернувся.