Про музику на війні та про те, що робить студент на фронті, ми поговорили з бійцем, що має позивний «Флеш».
Дмитру лише 21, але він виглядає ще молодше. Навіть модна «чоловіча» борідка не робить його старше. Постійно посміхається, розповідає про себе охоче.
Наприклад, що навчається дистанційно, майбутній айтішник. У цьому році отримає диплом за спеціальністю «Інженерія програмного забезпечення».
Вчиться та читає навчальну літературу у вільний час, каже, що це допомагає відволіктися від стресових ситуацій, які, на жаль, виникають під час бойових дій.
«Викладачі пішли мені на зустріч, матеріали та лекції отримую у зручний для мене час. Тож, і воюю, і вчусь одночасно. З’ясувалося, що так можна було», – жартує Дмитро.
Але як тільки він починає згадувати про перші дні вторгнення, посмішка зникає.
Мобілізувалися вони зі старшим братом 26- го лютого 2022 року.
«Ми самі прийшли на призовний пункт у частині, бо у військкоматах було пусто. Час був такий, що одразу потрапили на передню лінію. Попросилися в один взвод. За два дні після виходу на позиції брат загинув», – згадує Дмитро.
Розповідає не лише про страшенне фізичне, але й психологічне навантаження у ці – перші дні. Наприклад, як росіяни «розважали» наших бійців своєю музикою, яку транслювали зі своїх окопів у бік українських позицій.
«Вони з безпілотників скидали багато листівок, там було написано, що це «твоя перепустка у мирне життя, український солдате». Мовляв, «треба начепити білу ганчірку та йти на звук музики». Але вибір репертуару був дивним, «Політ валькірій» Вагнера та чомусь Віктор Цой. Абсолютно не наша музика, – сміється Дмитро, – Ніхто з наших не пішов її слухати, і вони за декілька днів припинили цю «дискотеку». Ну, і ми добряче пояснили русні, що воювати та стріляти на звук вміємо».
На питання, а яку музику слухає саме він, наш герой перелічує декількох українських виконавців. Серед жанрів і рок, і реп, і поп- музика. Видно, що музичні смаки у хлопця різнобічні.
Про музику він взагалі розмовляє охоче, каже, що це його хобі. Що постійно обмінюється музикою з дружиною, яка теж меломанка.
«Вже під час війни я став сім’янином. Одружився, тобто. Війна перевіряє почуття дуже добре. І ще одну відпустку дали – для одруження», – знов посміхається Дмитро.
«Вчусь дистанційно, а зі шлюбом так не виходить, доводиться дружині приїжджати до мене, коли є нагода. Ну і спілкуємося постійно інтернетом», – дуже ніжно промовляє Дмитро.
У цю мить лунає гучний сигнал сирени повітряної тривоги. Розмову змушені припинити.
«Я б вмикав якусь музичку замість цього. Але не Вагнера», – ставить крапку Дмитро.
Воїни 5 Слобожанської бригади гідно проявили себе у боях за Харків, Ізюм, Балаклію, Кремінну. Вони є питомою складовою Сил Оборони України, вони професійно нищать російських загарбників на східних рубежах, відчайдушно б’ються за волю та суверенітет українських земель.