З IT– індустрії до лав Національної гвардії або історія людини, яка руйнує стереотипи.
Його запитували у військкоматі, що він тут робить та взагалі, навіщо прийшов? Маючи право не служити та високодохідну роботу, він добровольцем двічі йшов служити. У 2015-му – в АТО і 26-го лютого 2022 -го – на відсіч російської окупації.
Мотивація людини — завжди найцікавіше у тих вчинках, які вона робить. Тож, спробуємо розібратися.
Розмовляємо на базі батальйону. Навколо нас кипить військове життя, бійці займаються своїми справами. Але знаходять хвилинку пожартувати з нами, цитують фільм «Форест Гамп»: «Біжи, Форесте, біжи» — неодноразово звучить навколо нас.
Євген з позивним Форест — серйозний, вдумливий хлопець. Сам каже, що зайвий пафос завжди заважає жити.
«Особисто для мене все почалось у 14-му, а за рік — у 15-му я прийшов добровольцем в армію. Мене всі запитували, що ти тут робиш? Адже тоді навіть й цієї смішної для айтішника платні не було (мова йде про сьогоднішні виплати військовим – авт.), але я не міг вдома сидіти, коли йде війна. І тоді, і зараз», – зізнається Євген.
Далі розповідає, що після того, як потрапив у оперативний резерв, сам прийшов 26-го лютого та попросився у бойову частину.
На цьому моменті Форест починає відверто сміятися – пригадує, як його зустріли у військкоматі Харкова – задали питання, мовляв, що він тут робить та навіщо прийшов?
«Воювати прийшов, – відповів їм Євген, — Був бойовий досвід та бажання захищати свій дім».
У IT-індустрії він мав спеціальність «тестувальник сайтів та програмного забезпечення», а це – дуже стабільний заробіток. Але вирішив поміняти стабільність та гроші на небезпеку і тягар військового життя.
«Гроші – це не все у житті. Особливо, коли ти вмієш їх заробляти», – знов з посмішкою каже Форест.
На запитання про патріотизм, любов до Батьківщини Євген відповідає неохоче, ще раз каже, що пафос зайвий там, де просто треба бути чоловіком.
Розповідає про декілька випадків, коли знадобилися його професійні якості програміста.
«Я з дитинства займався спортивним орієнтуванням, тому добре читаю карти, поводжусь на місцевості, пам’ять хороша. І робота тестувальника, де ти вишукуєш неполадки та проблеми у скриптах, теж пам’яті сприяла», – зважено розповідає боєць.
У цю мить заходить командир взводу Євгена, уважно слухає та починає доповнювати розповідь Фореста.
Пригадує, як з Форестом у розвідці вони виявили флангову атаку супротивника, вогнем примусили їх зупинитися, а навички Євгена як орієнтувальника дозволили визначити правильні координати та викликати результативний мінометний вогонь по ворогу.
«Якщо треба провести особовий склад на позиції, де вони вперше, чи забрати вночі виснажених бійців, бо буває так, що немає можливості змінити воїнів через бойову ситуацію, найкраще це робить Форест», – стверджує командир.
Поступово розмова повертається до теми фінансового забезпечення. Євген вкотре підкреслює, що особисто йому воно не важливе – в IT сфері він отримував куди більше, ніж воїни на передовій і тут він не через гроші.
«Але для пацанів це важливо, звісно. Бо у всіх родини, діти, я теж одружений», – зауважує він, але про родину говорити не хоче, каже, що це особисте.
Євген з позивним «Форест» має спеціальність, що приносить великі гроші та дає право не воювати. Він не розмовляє гаслами та не любить слово «патріотизм». Він просто справжній гвардієць, який захищає свою країну та свої ідеали.
Гвардійці 5 Слобожанської бригади є питомою складовою Сил Оборони України. Вони професійно нищать російських загарбників на східних рубежах й відчайдушно б’ються за волю та суверенітет українських земель. Вони продемонстрували свій професіоналізм на Харківському, Ізюмському, Балаклійському, Кремінському напрямках. Всі, хто бажає битися за власну землю, може приєднуватися до них.