Пророссийского реванша в Харькове не допустят. Об этом говорят местные волонтёры и Евромайдановцы, которые семь лет назад видели, как над Харьковской облгосадминстрацией подняли российский флаг. Тогда все произошло с молчаливого согласия руководителей города и области, а искать помощи у правоохранителей было бесполезно.
Первое марта четырнадцатого года. Тогдашние руководители города и области Кернес и Добкин провозглашают, что победят, а сторонники “русской весны” прорывают кордон отрядов самообороны площади.
АЛЕКСЕЙ ЛИТВИНОВ, участник Самообороны Майдана:
Було спровоковано, було багато росіян привезено. Там далі у провулках стояли автобуси с бєлгородськими номерами, на яких їх привезли. І вони були заряджені на цей штурм.
Тогда впервые понял, говорит участник Самообороны Алексей Литвинов, что может погибнуть. Агрессивно настроенные люди, вооруженные битами и травматическим оружием, оттесняли внутрь здания. Защищались, как могли. До последнего.
АЛЕКСЕЙ ЛИТВИНОВ, участник Самообороны Майдана:
У мене був держак від лопати і така строітєльна каска. Вот тут була, де ступеньки, друга лінія нашої оборони. Потім вже відступали туди далі, там була третя лінія оборони. Деякі з них були озброєні травматичним оружиєм, пістолетами. Тут були дірки від куль. Потім вони через вікна позалазили в кабінети, ці двері держали. Вони через вікна лізли і нас видавлювали з холу, сюди. Поступово.
О том, чтобы обратиться за помощью к правоохранителям, даже мысли тогда не было. Журналист Володимир Носков, который тогда рассказывал о событиях в прямом эфире, говорит: не может понять, как автобусы с русскими беспрепятственно добрались Харькова.
ВЛАДИМИР НОСКОВ, журналист:
А я залишився один. Стрімер мій побіг Дмитро знімати, де там вибухає. І я пам’ятаю той стан, страшний стан, коли навколо вибухає. Навколо натовп І там сходи були і я побіг сходами.
Внутри здания в то время оказалась и участница Евромайдана Ярина Чаговець.
ЯРИНА ЧАГОВЕЦ, волонтёр:
Наші хлопці почали дуже потужньо розкидати рукави пожежної сигналізації. Щоб наповнити їх водою і якось захиститись.
Женщины в это время пытались спастись в одной из комнат на верхних этажах. Но – бесполезно.
ЯРИНА ЧАГОВЕЦ, волонтёр:
Нас ота міліція, яка тоді була, вона нас скинула біля “Стекляшкі”, нашого метро харківського. Вона нас просто в купу кидала: жінок, хлопців, Нас копали ногами жінки, було дуже чутно, що вони п’яні Виявляється, тут на площі була Масляна і всім наливали.
Людей ставила на колени, а над обладминистрацией подняли триколор. Именно этот флаг, в конце концов, говорят харьковские Евромайданивцы, показал харьковчанам, кто принес беду в их дома. Тогда он не провисел и дня, и семь лет спустя харьковчане снова чувствуют опасность реванша.
БОРИС РЕДИН, участник Харьковского Евромайдана:
Більшість з тих харків’ян, які прийшли, вони прийшли захищати від міфічних “бандерівців”, а побачили справжніх московських орків.
ЯРИНА ЧАГОВЕЦ, волонтёр:
Зараз ми почали знову в Росії закупати електроенергію, це відбулось саме зараз. Тому що наше керівництво – їм байдуже зараз на Україну, їм все одно.
Но, несмотря на всё, харьковчане говорят, пророссийского реванша в своем городе больше не допустят.