Свій позивний Сергій отримав через зовнішність та міць: високий чоловік атлетичної статури. У юнацтві професійно займався боротьбою, має титул бронзового призера.
Лом, нацгвардієць
Позивний такий дали, бо займався боротьбою, знаю багато прийомів, а проти лома…і далі за текстом.
Сергій каже, що навіть ще не все забув – руки пам’ятають. Розповідає про себе.
Лом, нацгвардієць
Народився та жив у Первомайську, закінчив Харківський політехнічний інститут за спеціальністю «еколог», бо на малій батьківщині були декілька підприємств хімічної галузі, але не працював екологом ані дня. Змінив багато професій: і пекарем був, і охоронцем у супермаркеті, на елеваторі навіть працював. Строкову службу не служив. Жодного армійського досвіду не мав. Але у перші дні війни прийшов добровольцем. Взяли мене лише з третьої спроби, бо я обмежено придатний по здоров’ю та було троє тоді ще неповнолітніх дітей. Можна сказати – напросився у нацгвардію. Воював під Балаклеєю, ми тримали оборону, визволяли Куп’янськ, але онукам буду розповідати більше про Кремінну. Бо раніше було просто важко, а воювати під Кремінною – це живцем горіти у пеклі.
Згадує про враження від першого бою та ділиться, як з рядового солдата стати офіцером за неповний рік.
Лом, нацгвардієць
Перший бій – це було щось незрозуміле, по тобі стріляють, ти стріляєш – якийсь безлад. А далі вже втягуєшся, починаєш бачити сенси, яких не бачив раніше, навіть, якийсь кураж приходить, розумієш, що б’єшся за свою країну. Спочатку був рядовим, за два місяці вже був молодшим сержантом та командував відділенням, а у лютому 23-го – достроково дали молодшого лейтенанта, командую взводом.
Як зазначають офіцери командування стрілецького батальйону, серед особового складу Сергій користується повагою та авторитетом.
Ізюм, заст. командира по роботі з особовим складом стрілецького батальйону
Це було 1 лютого цього року – окупаційні війська перейшли в наступ та атакували наші позиції з метою прориву оборони на визначеному рубежі. Вступивши в запеклий бій з противником поблизу населеного пункту Кремінна Луганської області, тоді ще молодший сержант Лом, керуючи однією із позицій відділень, зумів організувати ефективну систему вогню та подавити ворога в стрілецькому бою з АК-74, ПКМ, РПГ-7В та ГП-25, при цьому знищив наступаючу групу ворога – 10 рашистів залишились на добриво в українській землі.
З його слів, запеклі бої не припинялись декілька днів. 2 лютого противник переважаючими силами здійснив чергову спробу прориву нашої оборони в районі Кремінної. Бій йшов більше чотирьох годин. І цього дня саме Лом з РПГ-7В намагався знищити ворожий БМП-2. Перша граната зрикошетила від корпусу і влучила в гранатометний розрахунок противника, другий постріл влучив в башту машини – ворожа БМП-2 відступила назад і вже не могла вести вогонь.
За мужність та відмінні бойові навички Сергія представлено до високої держаної нагороди. Сергій розповідає родину, яку він вже давно не бачив, та про плани після Перемоги – чоловік планує повернутися до мирного життя.
Лом, нацгвардієць
Контракт не підписував, я мобілізований, не планую йти навіть у полковники, бо ніхто писати не буде. Щоб я не робив – намагаюсь робити це якнайкраще, може, тому і став з рядового офіцером за рік. Йду до мети та роблю все, що від мене залежить. Буду робити так і надалі.
А далі лаконічно пояснює, чому не залишиться в армії – бо бажає мати достатньо часу, який буде проводити разом з родиною.
Лом, нацгвардієць
Родина у мене найкраща! Старша донька тільки стала повнолітньою, вчиться на дизайнера. Молодші ходять до школи, дружина дзвонить, коли можна, кожного дня. Я – щаслива людина, бо є ті, хто на мене чекають та моя робота потрібна людям!
Джерело: відділення інформації та комунікації Східного ТУ НГУ.