Пані Катерина усе життя пропрацювала у дитячому садочку, спочатку вихователькою, потім завідувачкою. Тепер вона пенсіонерка, та про заслужений спокій може лише мріяти. Жінка каже: ні сну, ні спокою через сусідів-агресорів вже понад рік у Золочеві не знають.
Катерина Сіра, пенсіонерка
Страшно… Кажуть як ви там? Та ніяк! Волю в кулак зібрали й живемо. Другий раз пошлеш, другий раз дулю покажеш, стріляй, стріляй паразит, нас не викуриш відсіля, ми такі, як вчепилися в землю, як отой казав бабу з болота не витягнеш, так і нас, нас не витягнеш, нас не переможеш, тому що ми українці, ми такі, що фору дамо всім. Виберемося, все буде добре. Я сто процентів впевнена, перемога буде за нами й все буде добре, все відновиться і люди повертаються.
«Наче у пеклі побувала», – так пенсіонерка згадує про ту ніч, коли рашистська ракета прилетіла у сусідній будинок. Тоді, просто у своїх ліжках, померли троє її знайомих. Жінка й сама тоді встигла попрощатися із життям.
Катерина Сіра, пенсіонерка
Ну їм заздрісно, що вони бачать, як у нас тут в селах красиво. Хай воно село, але кругом квіти, у нас тут і побілено було, і пофарбовано все. звісно, в кожного водопровід, каналізація, асфальт і ще щось… Ми роботящі.
Золочівська територіальна громада має 50 кілометрів спільного кордону з країною-агресоркою і таке сусідство зробило її однією з найбільш постраждалих від обстрілів громад області. Час від часу над вулицями Золочева чути відлуння вибухів, інколи зовсім здалеку, інколи ближче.
Людмила Малєєва, медична сестра
Зараз не так часто, но прильоти є. Ось буквально кілька ночей тому, вчора о 5 годині ми не зрозуміли, шо то було, але по даху сипались осколки. Звідки – ми знаємо.
А от заступник начальника Золочівської сільської військової адміністрації Віталій Садовий каже, що останнім часом обстрілів, навпаки, побільшало та показує наслідки одного з них – снаряд вибухнув просто перед будинком дитячої та юнацької творчості.
Віталій Садовий, заст. начальника Золочівської сільської військової адміністрації
Стріляли зі свого боку, підійшли близько до кордону, з артилерії, 4 постріли зі своєї сторони. У нас тут містами 17-20 км, ну вони звичайно зі своєї сторони можуть діставати.
Того разу обійшлося без жертв. Однак, роботи медикам золочівської лікарні вистачає. Нині тут приймають і цивільних, і військових.
Ілона Бутова, директор лікарні смт Золочів
Стабілізаційний пункт в нас тут є. Стабілізуємо стан тяжких, відновлюємо гемодинаміку і направляємо в шпиталь, або обласну лікарню, або в опіковий центр, в залежності від складності випадку.
Золочівській лікарні також дісталося: унаслідок влучання ракети С-300 було вщент зруйновано кілька відділень, які вже навіть і відновленню не підлягають.
Віктор Коваленко, начальник Золочівської сільської військової адміністрації
Прилітали і ракети С-300 і урагани, і смерчі, і градами били. Безпосередньо виїжджали з боку Козачої Лопані і відтіля стріляли по Золочеву.
Віктор Коваленко ці кадри відзняв сам 24 лютого минулого року: довжелезна військова колона суне дорогою. Це була перша з трьох спроб загарбати Золочівщину. Невдала, так само як і інші дві. Бо вже в перші ж години вторгнення росіяни зіткнулися із шаленим спротивом з боку українців.
Віктор Коваленко, начальник Золочівської сільської військової адміністрації
Населення налаштоване категорично проти рф, просто категорично. Вони їх ненавидять. Це перше, а друге – те, що наші герої-вояки безумовно вони захищають наші рубежі і громаду. Громада єдина в нас на півночі від Луганської до Житомирської області яка була не захоплена.
Лише два села громади – Макарово та Турово – потрапили під окупацію. Нині там суцільна руїна, каже Коваленко. Врожай, що зберігався в цих селах, рашисти вивезли, корів на фермах перебили. Загалом, збитки сільському господарству нанесені просто шалені.
Віктор Коваленко, начальник Золочівської сільської військової адміністрації
Самі розумієте, сільське господарство – це основа наповнення бюджету нашої громади, але одна третина зовсім не засіяна, хіба що мінами там засіяно… Яка забрудненість… Ми працюємо в цьому напрямку і давали заявки з точки зору залучення додаткових сил для того, щоб очистити поля від цієї нечисті. Це є проблема.
Втім, Золочівщина потроху вже оживає, каже Коваленко. Повертаються люди, відкриваються закриті підприємства. Життя перемагає. У цьому впевнена і пенсіонерка Катерина Сіра, що спостерігає за тим, як на руїні будинку їхніх сусідів та вигорілого садочка буйно квітне троянда.
Катерина Сіра, пенсіонерка
Вишні згоріли, там горіх був величезний – згорів, і обрубок оцієї сосни і коло нього стоїть одна роза… Таке я вам не передам.