Військовослужбовці 3-ї бригади оперативного призначення утилізують російські окупаційні сили на околицях українського Бахмута: нацгвардійці вступають у жорстокі вуличні бої з групами противника, який намагається знайти слабкі місця в обороні захисників Бахмута.
Б’ються за кожен будинок та перехрестя. Місто дуже важко впізнати, навіть не віриться, що всього декілька років тому Бахмут вважався одним з найбільш перспективних комфортних та чистих міст Донеччини – очолював різноманітні рейтинги та комунальні конкурси. Наразі ж виживання у цьому місті – надзвичайно складне завдання. Вода, електроенергія, мобільний зв’язок відсутні. Тут лишилася приблизно десята частина населення. Їх рятує тільки гуманітарна допомога та підтримка українських воїнів.
Один з підрозділів нацгвардії регулярно виявляє спостережні пункти, логістичні пункти та точки евакуації росіян, а також завдає їм ураження. Таким чином ворог не може ніде почуватися у безпеці, і має труднощі з накопиченням сил на потенційних напрямках прориву.
Сергій, нацгвардієць:
Напружена обстановка, постійні бої, Ви самі бачите, що відбувається. Постійні обстріли міста. Проте місто під повним контролем української армії, ведуться бої на околицях. Ворог постійно намагається зайти в місто. Проте наші бійці дають йому гідну відсіч.
Водночас російське командування продовжує масово утилізувати власні кримінально-мобілізаційні ресурси, намагаючись витиснути українських захисників з їхніх позицій. При цьому «вагнерівці», російські спецпризначенці та контрактники діють малими штурмовими групами. Натомість мобілізовані росіяни при цьому використовуються як «одноразові верблюди», їхня задача – підносити боєприпаси тим, кому вдалося закріпитися на передових позиціях. Вижити під нищівним вогнем українських захисників після виконання такої місії неможливо. Ворожі тіла так і лишаються неприбраними клякнути під холодними степовими вітрами.
Олександр Півненко, командир 3 бригади оперативного призначення:
Обстановка стабільно тяжка, але контрольована. Тримаємось. Тактика ворога – це тактика малих груп. Малі групи по чотири-п’ять осіб просочуються через хати, перебігають, за ними дуже важко спостерігати, і вони намагаються наносити нам ураження. Вони знають наші передові позиції, ми знаємо, де їхні. Працюємо артилерією і розвідкою. Виявляємо і знищуємо. Чим більше ми цього зробимо, тим менше у них буде шансів проникнути в місто і нанести ураження по наших позиціях.
Гвардійцям доводиться працювати у надзвичайно важких умовах. Артилерійська канонада триває без упину. У рідкі хвилинні паузи вривається робота стрілецької зброї. Йдуть виснажливі багатогодинні, нерідко цілодобові бої серед зруйнованих вулиць та спалених вщент будівель. Все вкрито величезними вирвами.
Ярослав, офіцер НГУ:
Після обльоту дроном позицій росіян було знайдено спостережний пункт, звідки велось ворогом спостереження та корегування вогню мінометів. Дрон засік, що там є тепло – ми навели туди наші гаубиці, рознесли це СП. За двадцять хвилин побачили там нове скупчення росіян. По радіоперехопленню ми почули, як ворог просить допомогу. І ми авжеж їм допомогли: «навалили» знов туди, знищили склади зі стрілецьким БК. Надалі там вже ніхто більше не ворушився. Приблизно двадцять людей було двохсотими.
Тим часом ворог не рахується з втратами, посилаючи все нові й нові сили в безжальну м’ясорубку, звідки виходу назад немає. Українці також не прощають жодних спроб рухатись після атаки – ні вперед, ні назад.
Буян, нацгвардієць:
Коли наступає їхня піхота, то мій мобільний розрахунок працює по ній АГС-17 та 60 мм мінометом. Прикриваємо хлопців, які знаходяться на першій лінії. Також ми відрізаємо росіянам шляхи відходу та перегрупування. Це – наша задача.
Нагадаємо, гвардійці є невіддільною складовою Сил Оборони України, вони мужньо та професійно нищать російських загарбників на всіх рубежах і напрямках, де ведуться бої за волю та суверенітет українських земель. Військовослужбовці 3-ї бригади оперативного призначення показали себе надзвичайно ефективними з перших днів повномасштабного вторгнення. Під Харковом, на півночі Слобожанщини, на Сватівському напрямку, у Майорську та Соледарі вони здобули дорогоцінний бойовий досвід, і тепер використовують його повною мірою та нещадно б’ють російських окупантів на околицях Бахмута.
Джерело: відділення інформації та комунікації Східного територіального управляння Національної гвардії України.