У вересні минулого року завдяки рішучості та сміливості наших воїнів вдалося звільнити майже всю Харківську область від окупантів. Вороги не очікували такого прориву і тікали, кидаючи свою зброю та техніку. Перший етап Харківської наступальної операції почався 6 вересня і тривав до 14 вересня 2022 року, а вже на початку жовтня Сили оборони України просунулись на відстань до 145 кілометрів, і визволили понад 500 населених пунктів. Нацгвардієць бригади «Спартан» на псевдо Ранок поділився своїми спогадами про ті події.
Ранок, нацгвардієць бригади «Спартан»
До війська я потрапив добровільно, 24 лютого прокинувся від того, що над моїм будинком пролітала ракета, через дві хвилини друга. Я знав, що буде війна, в мене вже був наготований рюкзак, підготовлена форма. Зранку я зібрався і намагався дістатися до Харкова. Вже після обіду, я був у військовій частині, отримав амуніцію, було багато людей і всі були налаштовані по-бойовому.
Гвардієць ділиться, що до повномасштабного вторгнення ніколи не тримав зброї в руках і мав купу причин не йти до війська, але розумів, що по іншому він не може, саме зараз він потрібен своїй країні.
Ранок, нацгвардієць бригади «Спартан»
Те, що ми будемо звільняти нашу територію в мене не було сумнівів жодної хвилини, це було лише питання часу, я знав, що нам відступати нікуди та відступати ми не будимо. На той час вже було зрозуміло з Балаклеєю, Ізюмом, тоді настала черга Куп’янську і були сподівання, що це вже буде безповоротний відступ противника, а ми будемо звільняти захоплені території.
Підрозділ Ранка висунувся на Куп’янськ, де займав свої перші позиції в напрямку ворога. Виконували завдання зі стримування противника, виявлення диверсійно-розвідувальних груп, перевіряли будинки, підвали.
Ранок, нацгвардієць бригади «Спартан»
Вразило за Куп’янськом, ми вже побачили в масштабі руйнування, понівечені будинки, багато було трупів росіян, вони лежали просто на розбитих позиціях, посеред дороги, в калюжах та багнюці й сморід, страшний сморід був всю дорогу.
Контрнаступ був блискавичний, майже кожного дня гвардійці просувались вперед, звільняючі один населений пункт за іншим.
Ранок, нацгвардієць бригади «Спартан»
Куп’янськ, Куп’янськ-Вузловий, Ківшарівка, Благодатівка, Новоосинове і по цьому маршруту тоді ми добралися до Богуславки, заходили на Стельмахівку. Там були бої, ми відсікали контрнаступ ворога, вони намагалися повернути позиції. Ворог використовував усі наявні сили: танкові обстріли, нальоти авіації, артилерія. Це вже було таке випробування на міцність. Потім вже з Богуславки, це був Сватівський напрямок, ми тримали оборону в селищі Новоселівка, воно було зруйновано вщент. Коли ми заходили, там ще окремі будинки стояли, вийшовши через дві доби, це був вже зовсім інший пейзаж, все змінювалось не по днях, а по годинах.
Нацгвардієць Ранок ділиться, найбільше підтримувало, коли вони бачили людей, яких звільнили з-під окупації, їхні усміхнені і привітні обличчя, по яким було видно, що вони чекали їх.
Ранок, нацгвардієць бригади «Спартан»
Дуже багато людей, які зустрічали нас зі сльозами на очах, нам несли все, у кого, що було, цікавилися як у нас справи, дякували, люди з нами фотографувалися, це було дуже приємно.
Боєць зізнається, мотивує його лише одне, звільнення усієї території нашої Батьківщини, що ми на своїй землі і боремось за нашу волю.
Ранок, нацгвардієць бригади «Спартан»
Я українець, це моя земля, іншої мотивації нема. Це мій дім, нація – то моя родина, Україна мені мати, у мене не було вибору, я знав, що я піду та стану на захист своєї країни.
Джерело: Східне оперативно-територіальне об’єднання Національної гвардії України.