В армию пошел на свой двадцатый день рождения. На Харьковщине простились с Андреем Тепериком, бойцом 92 Отдельной механизированной бригады. Андрей Теперик погиб в Луганской области от пули вражеского снайпера.
Сельская школа в Мартовой, это Печенежский район Харьковской области. Здесь Андрей Теперик учился одиннадцать лет. Был добрым, веселым и общительным парнем, вспоминает классная руководительница. И кроме учебы, имел кучу увлечений.
НАДЕЖДА ГУЖВА, классная руководительница Андрея Теперика:
В старших класах ходив на футбол, йому подобалось І взагаі він такий був мастеровитий хлопець. Мабуть в 9 класі, він назбирав якісь гроші купив цей мотоцикл і з ним возився, тут всі це обсуждали .Я бачила хлопці на уроках це обсуждали.
Несмотря на работу и собственные дела, одноклассники перед прощанием встретились в школе
МАРИНА УЛЕЙКО, одноклассница Андрея Теперика:
Дуже ми дружили гарно, у нас село маленьке, ми всі разом гуляли.Він був хлопцем таким веселим позитивним. В дитинстві велосипеди собирав, катались.
ВЛАДИСЛАВ ЛЕВЧЕНКО, одноклассник Андрея Теперика:
Настоящий поступок воїна, що отклікнувся на ці події , які в нас зараз в країні.
Добрым словом и с благодарностью вспоминают Андрея односельчане. Для Татьяны гибель парня – как личная потеря. Четыре года назад на российско-украинской войне погиб ее муж. Служил, рассказывает женщина, в одной бригаде с Андреем
ТАТЬЯНА ЗАИКА, вдова участника АТО:
Дядько з першого дня теж пішов захищати Україну. Приклад в нього був достойний, сім’я, виховання в сім’ї. Кажуть, простий хлопець, але таких простих не буває, це – воїн, взірець мужності й честі.
Стать военным Андрей хотел с детства. В армию пошел добровольцем. Военный контракт заключил на свой двадцатый день рождения.
ВЛАДИМИР БАКАЙ, зам. военного комиссра Печенежского района:
Андрій Теперик в 20 років підписав контракт на військову службу. Він любив свою державу, з гідністю і честю виконував свій службовий обов’язок.
Российские оккупанты убили Андрея Теперика десятого апреля. Стрелок-снайпер девяносто второй Отдельной механизированной бригады погиб вблизи города Золотое. Воину было двадцать четыре года. У боевых собратьев не хватает слов.
АЛЕКСЕЙ, зам. командира роты:
Працьовитий, людина слова, людина діла. Його дуже поважали, для нас це дуже важка втрата. Людина була дуже добра, чуйна, відповідальна.
С начала апреля они второй раз прощаются с товарищами.
АЛЕКСЕЙ, зам. командира роты:
Противник активізувався, постійно нас провокує, але ми чітко дотримуємось перемир’я. Це важко, але ми Збройні сили України, а там терористична організація, розумієте?
С Андреем Тепериком простились з военными почестями. Похоронили воина в родном селе.