Ейфорія від повітря та свободи: перші дні після звільнення Ізюму

Автор Галина Шподарева

Ізюм перебував у повній окупації з квітня. До цього часу за місто точилися запеклі бої, окупанти тероризували населення обстрілами, що не припинялися. На житлові квартали скидали авіабомби, обстрілювали артилерії та завдавали ракетних ударів. Руйнації в Ізюмі вже назвали наймасштабнішими з часів Другої світової війни. Центр міста був практично стертий, люди жили без світла, газу та тепла. Виїхати було вкрай важко – окупанти не погоджували евакуаційні коридори. Приватний транспорт потрапляв під обстріли. За попередніми оцінками, понад 80% інфраструктури Ізюма зруйновано, напередодні зими розбита централізована система опалення. Проте сьогодні люди радіють – від можливості вільно пересуватися вулицями. Розповідають – обстріли не припинялися до останнього дня.

Катерина

Це було жах, коли літаки, це неможна було витримати, такі взриви сильні, мабуть, ми тепер ніколи не сядемо в літак. Спасибі за повітря, що ми сьогодні перший раз вийшли і дихаємо, в себе вдома.

Как Украина зашла, сразу стало движение, а так вообще никого не было. Последнюю неделю вообще никого не было. Все сидели по домам, по подвалам.

Ірина

Страшно, не дай бог, чтоб не вернулись, а так ми уже рады. Уже хоть по улицам ходим спокойно свободно. Пока эйфория от воздуха, от свободы. Особенно как увидели наших хлопцев украинских – вообще. Сейчас уже хорошо, ждем, что все будет хорошо.

Ірина згадує – спочатку місяць жили у підвалі, під час чергового обстрілу будинок знищили. Дивом ніхто не постраждав.

Ірина

Под Кременцем дом. Градом попали, сгорел и завалился подвал. – Много погибших? – У нас выжили все, все живые, человек 70. Пошли в другой подвал, а потом кто куда мог.

Загиблих спочатку ховали просто на подвір’ях та клумбах, могили, кажуть люди, були навпроти кожного під’їзду.

Сначала прям на дворах хоронили. На клумбах, под подъездами. Тут ми сидимо, тут була могилка.

Влітку окупанти зібрали всі тіла та вивезли за межі міста. Родичам видали номери могил. Люди переживають, чи зможуть вони тепер знайти своїх померлих родичів.

Катерина

Нас не пустили, ми не бачили ям, але номерки вони нам дали. Під якими номерками ми підемо і найдемо своїх дітей. Хто дітей, хто племінників, хто колегу і зможем перехоронити. Не може це бути, що вони нас обманули.

Люди чекають на відновлення нормальних умов життя та виплату пенсій. Проте, в першу чергу, кажуть у військовій адміністрації, треба провести розмінування. Протягом минулої доби на мінах, які залишили перед втечею окупанти, в Ізюмському районі підірвались двоє мирних мешканців – постраждалі доставлені в лікарню.

Ейфорія від повітря та свободи: перші дні після звільнення Ізюму 5

Ми використовуємо cookies! Добре Читати більше