Перемоги на татамі – пам’яті батька: історія 11-річного сина загиблого харківського нацгвардійця

Автор Галина Шподарева

Хвилюється, підтримує та фільмує кожен бій сина Анастасія Коробка. До спортивної зали чотирирічного Микиту привів батько Ігор сім років тому. Щоб підтримати сина, теж записався до секції.

Анастасія Коробка, дружина Ігоря Коробки

Він нікуди не йшов, казав – піду з татом. А тато в нас до 17:00 працює. А секція для малюків там о 13:00. І тоді він зривався з роботи і йшов, щоб повести дитину на боротьбу.

Олександр Надєїн, заслужений тренер України з комбат дзю-дзюцу

У нас була група спортсменів віком чотири-п’ять років. Це була моя експериментальна група. Він – багаторазовий чемпіон України з хортингу та комбат дзю-дзюцу. Його останній результат – друге місце на чемпіонаті світу з комбат дзю-дзюцу, що проходив у Польщі. Ну, це наша маленька зірочка.

Перемоги на татамі – пам’яті батька: історія 11-річного сина загиблого харківського нацгвардійця 5

Скільки медалей виборов на татамі – одинадцятирічний Микита не рахує. Поряд зберігає і татові спортивні нагороди. Ігор Коробка заохотив до спорту не тільки сина. Під час пандемії зібрав сусідських дітей для занять футболом. Коли у Харкові пролунали перші вибухи, Ігор з друзями захищав свій район від мародерів. Згодом вдягнув однострій. Гвардієць Ігор Коробка став на захист родини, міста та країни від окупантів.

Анастасія Коробка, дружина Ігоря Коробки

Він приходить і говорить – треба збиратись. Я йому кажу – куди? Ну як ми, Микита? Його це не зупинило. Ні, говорить, я під. Якщо всі будуть морозитися, хто тоді піде. З таким успіхом до нас прийде ця росія і ми будемо жити під росією. Я цього не хочу.

Про війну, коли приїздив додому, гвардієць не розповідав. Якщо питали знайомі – відбувався жартами. Пояснював дружині, що так йому легше. Ігор Коробка загинув у двадцять третьому році під Кремінною на Луганщині.

Анастасія Коробка, дружина Ігоря Коробки

І плакала, і плакала. Потім думаю – треба Микиті сказати. Захищаючи нашу землю, тато загинув. Микита не вірив. Почав йому писати, телефонувати, він не відповідав.

Перемоги на татамі – пам’яті батька: історія 11-річного сина загиблого харківського нацгвардійця 7

Переживати втрату чоловіка та тата родині допомагає спорт – тепер Анастасія підтримує сина на змаганнях.

Анастасія Коробка, дружина Ігоря Коробки

Тобто тренування його навіть витягнули з цього стану. Коли це все сталось, Микита побув два дні дома, і я сказала – Микита йди на тренування.

Олександр Надєїн, заслужений тренер України з комбат дзю-дзюцу

Усі свої перемоги він присвячує Ігорю. Це справді велика трагедія. Спочатку Микита був трохи пригнічений, але згодом почав наполегливо тренуватися, старався. Наш клуб не припиняв роботи. Попри постійні обстріли, удари С-300, ми продовжували тренування. Наше приміщення дозволяє це робити навіть за таких умов.

Перемоги на татамі – пам’яті батька: історія 11-річного сина загиблого харківського нацгвардійця 9

Побратими-гвардійці турбуються про сина та дружину полеглого воїна. У збиранні конструкторів Микита вправний, як і в спорті. Є тепер, кого захищати, і Микиті. Трирічну хаскі Астю підібрала на вулиці Анастасія.

Микита Коробка, син Ігоря Коробки

Вона завжди хоче з собаками гратись. Собаки її не так розуміють та кусають її.

Як проявляти турботу та захист Микита бачив на прикладі батька. Ігор Коробка посміхається дружині та сину з родинних світлин. Поряд посмертна нагорода гвардійця – орден «За мужність» III ступеня.

Підписуйтесь на Telegram-канал “Новини АТН”