З гордістю прапор підрозділу показує військовий Микола Фартушний. Бійці сто тринадцятої бригади терборони нищать окупантів від початку повномасшабного російського вторгнення. Микола згадує, як три роки тому повернулися з побратимами з чергування для невеликого перепочинку.
Микола Фартушний, військовослужбовець 113 окремої бригади ТрО
Ми знаходилися якраз зліва – якраз по нас і влучило. Тоді рядом з нами загинув однокласник мого сина, 18 років йому було.
До цієї будівлі у Харкові три роки тому приходили добровольці, які у перші дні великої війни стали на захист свого міста та країни. Отримували зброю та однострій. Близько десятої вечора другого березня почули свист і одразу наказ командира – залишити будівлю.
Ігор Кіфаренко, військовослужбовець 113 окремої бригади ТрО
Ми встигли добігти до першого поверху, коли впала бомба і ми вибігли у хол, позаду нас вже плити падали. Хто не встиг, там і залишився. Коли ми на адреналіні вибігли, ми всіх виводили в цей будинок, у підвал, поранених, усіх. Потім повернулись, деякі були під завалами і ми їх витягали, не очікуючи на рятувальників.
Шістнадцятьох воїнів бригади вбили тоді російські військові. Кожного поіменно побратими вшанували молитвою.
Мунаєва, капітана Павла Новаселова, майора Владислава Юровського, капітана Володимира Юрченка, майора Олександра Безуглого, солдата Дениса Соколенко, старшого солдата Дмитра Архіпова, солдата Артема Дейнека…
Загиблих могло бути більше, говорить колишній комбриг Євген Задорожний.
Євген Задорожний, командир 113 окремої бригади ТрО у 2022–2024 рр.
Особовий склад, не знаю, як чуйка, мабуть, була… вивели звідси майже весь особовий склад.
Перша ворожа ракета влучила у край будівлі, розповідає Євген Задорожний. Внаслідок влучання все вигоріло вщент. Інша вдарила по приміщенню, звідки напередодні вивели бійців. Та поранених все одно було багато.
Євген Задорожний, командир 113 окремої бригади ТрО у 2022–2024 рр.
Майже все керівництво військової частини на той момент потрапило під обстріл, я також. Усі були поранені, починаючи від переломів рук, ніг, тазостегнових суглобів. У мене був палець відірваний, був поранений в голову і в грудну клітину. Мене доправили в шпиталь, зашили мені голову, палець. Я керував мобільним телефоном зі шпиталю.
Наступного дня під час рятувальної операції ворог підступно завдав повторного удару. Проте бойовий дух це не зломило, говорять бійці та командири бригади. Разом з іншими підрозділами тоді вдалось зупинити російський наступ на Харків.
Підписуйтесь на Telegram-канал “Новини АТН”
