Центральна площа селища Циркуни що в 5 кілометрах від Харкова. Сьогодні тут монтують модульне містечко для тих, кого руський мир залишив без даху над головою. Перші будиночки збирають повільно, щоб зробити все правильно.

Сергій Семененко, мешканець с. Циркуни

Дальше пойдет быстрее, я думаю, один домик за день мы можем собирать. Потом будем утеплять, людям будет здесь комфортно. Кухня у нас будет отдельным домиком стоять, здесь будут кровати, батареи, питаться он будет от солнечных батарей, будет електричество. Там дверь с той стороны, дом будет разделяться на две комнаты. У кого нет вообще жилья – он сильно поможет.

Волонтери ремонтують покрівлі. Щодня отримують з півтора десятка заявок від місцевих мешканців. Вже зробили близько сотні дахів, але пошкоджених будинків, кажуть, в рази більше. Готові виконувати й інші ремонтні роботи, але в першу чергу треба зробити покрівлі, аби захистити будівлі від руйнації всередині.

Олександр Овсяніков, волонтер

Будем окна делать и дальше будет видно, какие предложения. Кирпичные кладки, шифер, но это все опосля, сначала надо спасти кровли, которые в аварийном состоянии, протекают. Это волонтерская помощь, волонтерский фонд «Мирное небо» нам помогает с материалами.

На подвір’ї – сліди влучань снарядів. Дах підремонтували, але тепер треба повністю робити ремонт всередині, каже власник.

Віктор Мальцев

Тоже была комната, отлетело все нафик. Везде все поотлетало. А вот это я себе сделал такую жилплощадь. Вот мне такую буржуйку выделили. Класс, тепло, экономная. Перекрывается так, что можно на тлеющее поставить и все. Я вечером подкинул и до утра спокойно сплю. У меня хозяйство очень большое было. Две дойных коровы. Шесть голов рогатой скотины и 6 поросят – все ветром ушло. Води нет, света нет. Газ есть, но только можно жрать приготовить – без электричества котел не работает. Мы ж по модному жили, а надо было печки ставить.

Неподалік у полі стояла ворожа техніка. Незліченним гільзам від снарядів хазяїн вже знайшов застосування.

Віктор Мальцев

Вот это гильзы, рашисты стреляли по нам. Мы их нашли и применили в дело – ставим трубы на буржуйки. А это изоляция, чтобы не промокало и держало тепло. Обалденно держит.

Вогневі точки окупанти облаштували в кількох місцях. Гатили по Харкову безперервно. Коли загарбників відігнали – вони з такою ж інтенсивністю почали обстрілювати вже Циркуни.

Віктор Мальцев

И с трассы, и от Сигмы, и вот там у нас болото есть, и от заправки – отовсюду лупили. От зернохранилища. Там памятник есть и сосна, там стояли Ураганы. Наши били сюда аккуратно, по деревне изредка-изредка попадали. А когда рашистов выгнали – тут кошмар начался. Нас тут просто терли, мы боялись голову высунуть. Ну выжили. Только соседки моей нет. Таня, моих годов.

Після себе окупанти залишили руїни. З Циркунівського ліцею вивезли все майно, що мало хоч якусь цінність – інтерактивні дошки, апаратуру. Проте, на диво, не зіпсували українські символіку – портрет Шевченка та прапор у вестибюлі висять й досі.

Наталя Кириленко, співробітник Циркунівського ліцею

По школі не зняли символіку українську. Вони там залишили написи – на дошках, на стінах. А символіка – вони мабуть не зрозуміли шо то таке. є символіка. Тут вони жили в подвалах, погрібах. Будівля дуже стара, стіни товсті, то мабуть була як фортеця в них. Танки стояли перед школою, вони підганяли фури і вивозили майно школи. Жили навіть в бібліотеці: книжки виложили на підлогу, заложили вікна книжками. Весь золотий фонд, фкий збирали в бібліотеці – весь вивезли. Дорогі книжки, красиві. Все вивезли або спалили.

Окупантів місцеві намагалися уникати – майже не виходили на вулиці, жили в підвалах.

Наталя Кириленко, співробітник Циркунівського ліцею

Коли вони зайшли сюди, вони вирішили що це місто. Вирішили, що взяли Харків. Коли їм казали, що це село, вони не вірили. Кажуть, яке село, у вас асфальт лежить. Зайшла росгвардія – я кажу «Скільки тобі років?» Він каже «24». Кажу йому: «В мене сини старші за тебе, шо ти тут робиш?» Він: «Ми прішлі вас освобождать, ми вас убівать не будєм». Зранку прибігли: «Продайтє зубную щьотку». Я кажу: «Так в магазин, будь ласка». Він: Нє, закритий». Я кажу: «Поки вас не було – відкритий був». Вони не очікували, що їх так зустрінуть, думали, ми їх тут караваями будемо зустрічати.

Перевіряли будинка, комп’ютери. Зрозуміло, що хтось здавав їхні позиції. Вони заходили в дома, були облави, розбивали комп’ютери. Забирали телефони, ми все це ховали. В мене невістка була вагітна – вона на флагові проспала, зашила його в подушку. В неї воює два брати. І з цим флагом вона зараз волонтерить. Вона тут народжувала – молилося все село.

До війни в Циркунах мешкало близько 13 тисяч людей – зараз не буде й трьох.

Микола Сікаленко, нач. Циркунівської військової адміністрації

Найти целый дом, абсолютно целый – нереально. Кажется – целый фасад, начинаешь обходить – там окна нет, там шифер побитый. Разрушенных совсем домов – 40%, которые не пригодны к жилью. Особенно разрушены у нас Русские Тишки. Там армагеддон, страшная картина. Черкасские Тишки и Циркуны – более-менее одинаково. Но целых домов нет.

Ті, хто залишився без житла, готові переїжджати в модульні будинки. Проте ще залишаються питання щодо розташування конструкцій.

Микола Сікаленко, нач. Циркунівської військової адміністрації

Ну, сейчас пробуем собирать. Люди очень просят, чтоб ставили возле разбитых домов, чтоб они могли там что-то делать. Сейчас отрабатываем механизм, как это правильно сделать, потому что и сохранность должна быть и масса вопросов.

Сергій, мешканець с. Руські Тишки

Я бы хотел, чтобы дом мой стоял на моем участке, во дворе. И чтобы жить в нем и восстанавливать свое хозяйство, свой дом, работать.

Ольга, мешканка с. Руські Тишки

Дом є дом. Огород, дом, саджати і жити. Все життя тут, як можна виїхати. Всіх українців, які поїхали – Циркуни, Тишки – всі хай повертаються, всіх чекають. Так, все згоріло, але ми їздимо, допомагаємо. Собакам привозимо корм. Ну і будемо відновлювати будинок, будемо жити, в нас є для кого.

Селище швидко оживає – працюють пошта, аптека. Кілька магазинів чекають тільки на відновлення електромережі – й готові відразу ж розпочинати торгівлю.