Першу світлину сина у військовому однострої показує пан Валерій – батько полеглого воїна Роберта Ситого. До військкомату Роберт пішов у перші дні великої війни – тоді йому відмовили, бо не було військового досвіду. У травні двадцять другого року чоловіка мобілізували.
Валерій Ситий, батько полеглого воїна Роберта Ситого
Провоював він рік і 10 місяців, за цей час він боронив Харків, брав участь у харківському контрнаступу, звільняли вони напрямок Липці до самого кордону. Після харківського контрнаступу їх відправили до Бахмуту, де вони стояли на захисті, там він отримав контузію тяжку, після їх відвели на Запорізький напрямок.
Військових світлин з сином у батька обмаль. Фотографуватись, пояснює батько, Роберт не любив. Та на кожному фото – усміхнений, веселий та впевнений у собі. Таким його і запам’ятали рідні та друзі. Роберт Ситий загинув у березні двадцять третього року. Батько підписує картку на столі, зарезервованому для сина.
Валерій Ситий, батько полеглого воїна Роберта Ситого
Для мене це важливо, коли є пам’ять, і я вважаю, що нашим героям, які дійсно воюють, які відстоюють всіх нас, насамперед близьких та державу, їх треба вшанувати і пам’ятати.
Бойовим побратимом для Алли Бовт був підполковник Валерій Валентинов. Воїн загинув у травні двадцять другого року. Почуття гумору та інтелект – перше, що згадує військовослужбовиця, коли розповідає про загиблого побратима.
Алла Бовт, представниця відділу комунікацій ОТУ «Харків»
16 травня він загинув внаслідок ракетного обстрілу, мені дуже боляче про це говорити, тому що ми з ним служили недовго, але ця людина була дуже шановна. Він прийшов, приєднався до нас вже під час повномасштабного вторгнення і залишив найсвітлішу пам’ять.
Обидва полеглі воїни мешкали у будинку, де розташована ресторація KoKawa, і були тут завсІдниками. Для господарки закладу пані Ольги – за честь взяти участь у всеукраїнській акції «Стіл пам’яті». «Зарезервовано для найсміливіших серед нас»: написано на картці поряд з фото та соняхами.
Ольга, господарка ресторану KoKawa
Не вистачить в нашому закладі столів для того, щоб вшанувати пам’ять усіх тих хлопців і дівчат, яких тільки я сама знала.
Акція «Стіл пам’яті» – всеукраїнська та має американське коріння. Щороку все більше кафе та ресторанів на День пам’яті полеглих воїнів резервують та сервірують столи у своїх закладах. На думку військових, це передусім потрібно для взаємодії військових та цивільних. Меморіали можуть бути не лише з граніту, а ось такими – на честь людини, яка могла б сидіти поряд з тобою в кафе, якби не російські окупанти.
Підписуйтесь на Telegram-канал “Новини АТН”