На ее стихи пишут песни, ее творчество изучают в школе и считают живым классиком. Сама Лина Костенко к публичности не привыкла, говорит: ей ближе тишина. В свои 80 Костенко – молодой прозаик. “Записки украинского самашедшего” она впервые написала не стихами. Рассказ – от мужского имени, однако кто по-настоящему сумасшедший – главный герой или нация – решать читателям.
Лина Костенко, писательница: «У нас 29 січня одні поїхали вшановувати героїв Крут, а в Полтаві був фестиваль сала, вони жерли сало і пили горілку, так це можна витримати? Це ще одна форма українського божевілля, і я вирішила написати таку річ, я не знала – це буде роман, повість, як напишеться, як Україна і як світ входить у 21 століття».
Этот роман – настоящий взрыв в культурной среде, говорит издатель, книгу только презентуют, а немалый тираж читатели уже размели.
Иван Малкович, издатель: «Книжки вже надруковано, 45 тисяч, а її бракує і ніхто її не може настачити, ми не встигаємо друкувати, це взагалі якийсь нонсенс, завжди українські автори друкуються 2-3-5 тисяч, а тут 45 і бракує».
Такого ажиотажа не ожидали и организаторы встречи. Они говорят, что почитатели поэтессы приехали из разных городов.
Виктор Гарькавец, представитель БФ “Ренессанс”: «Важко було уявити, що люди – Київ, Черкаси, Донецьк, Дніпропетровськ, Сімферополь, я вже не говорю про Харківську область, замовили найбільшу залу, Ліна Василівна навіть не думала про таку, мова йшла про камерну обстановку, максимум 600 чоловік, а тут 2 тисячі».
Попасть в зал сторонники творчества Костенко пытались всеми правдами и неправдами.
Светлана Зубкова, поэтесса: «Один чоловік, я умовила його, він вийшов, я йому сказала, що я їхала так довго, він вийшов, а мене – на своє місце».
Кому не повезло, остались ждать под дверью, до конца вечера их собралось несколько десятков, а еще час назад, говорят, их было больше 300.
Анна Голубцова, студентка: «Я чула, що навіть по запрошеннях не всі попали, а ті, хто без запрошень взагалі ні з чим залишились -Почему стоите? – Чекаємо хоть чогось, Ліну Костенко побачити сподіваємось».
Наталья только вытерла слёзы, говорит – в зал передала свое стихотворение, а сама попасть не смогла.
Наталя Товкес, учитель начальной школы: «Костенко – ви міцної кості, а ніжне “Ліно” – подих від землі, я вас читаю, і сьогодні в гості до мене завітали журавлі, душі лелеки, лебеді надії, маленькі солов’ї ославили весну. Я на порозі вічності, події, до ранку, мабуть, не засну».
var s1 = new SWFObject(“mediaplayer.swf”,”mediaplayer”,”560″,”420″,”7″);
s1.addParam(“allowfullscreen”,”true”);
s1.addVariable(“width”,”560″);
s1.addVariable(“height”,”420″);
s1.addVariable(“file”,”video/news/11_02_08_Kostenko.FLV”);
s1.write(“container”);
Анна Черемнова
Підписуйтесь на Telegram-канал “Новини АТН”