Чи можлива екстрадиція під час війни ухилянтів від служби в армії, які порушуючи українські закони, виїхали та знайшли прихисток у Німеччині? Як і на яких підставах може здійснюватися процедура видачі?
В Україні не вщухає обговорення можливості повернення і притягнення до відповідальності чоловіків, які втекли за кордон, ухилившись таким чином від мобілізації. Насамперед ідеться про тих ухилянтів, які змогли незаконно виїхати за допомогою куплених «липових довідок» військово-лікарських комісій про непридатність до військової служби. Нового імпульсу дискусії додала нещодавня заява голови президентської фракції «Слуга народу» у Верховній Раді Давида Арахамії, що екстрадиція в Україну ухилянтів можлива, адже «зараз дуже посилився напрямок міжнародно-правової допомоги». За його словами, йдеться про відповідальність за давання хабаря, підробку документів і ухилення від мобілізації, які виявлені перевірками. «Правоохоронні органи можуть зробити запити на екстрадицію таких людей і привезти їх до України, щоб вони несли відповідальність», – сказав Арахамія в ефірі українського телебачення.
Натомість український міністр юстиції Денис Малюська визнав, що нині домагатися екстрадиції в Україну навіть за набагато більш очевидними злочинами, наприклад, у випадку топ-корупціонерів, які втекли за кордон, проблематично. Адже, як сказав міністр в ефірі телемарафону, «суди дуже обережно ставляться до питань екстрадиції, зокрема, у зв’язку з тим, що у нас війна триває». Водночас, на його думку, після законодавчих змін, що гарантуватимуть додаткову безпеку для екстрадованих, ситуація поліпшиться.
Якщо в Україні справді перейдуть від заяв до відкриття відповідних справ, оголошення про підозру і подання екстрадиційних запитів, то чи можлива буде видача під час війни ухилянтів від служби в армії, які знайшли прихисток у Німеччині? DW звернулася з цим запитаннями до німецьких фахівців.
184 тисячі українських чоловіків
Київ поки що не звертався до німецької влади з вимогою висилати в Україну чоловіків призовного віку з числа українських біженців, які нелегально виїхали з України до ФРН або не повернулися, виїхавши легально, повідомив днями представник МВС Німеччини Максиміліан Калл (Maximilian Kall).
За даними МВС Німеччини, в країну після 24 лютого 2022 року в’їхало 214 263 українських чоловіків, яким станом на 31 липня цього року було від 18 до 60 років. З них станом на цю ж дату у Німеччині залишалося 184 272 особи, йдеться у відповіді відомства на запит DW. Скільки серед цих українських чоловіків тих, хто в’їхав і залишився в Німеччині без порушення українських законів і приписів, – даних немає. Скільки може бути ймовірних ухилянтів, які втекли від мобілізації за допомогою хабарів, підробки документів, незаконного перетину кордону чи інших порушень – теж невідомо.
Екстрадиція лише за ухилення від служби в армії не передбачена
Процедура екстрадиції між Німеччиною та Україною здійснюється на підставі Європейської конвенції про видачу правопорушників. Передумовою для екстрадиції, відповідно до 2-ї статті конвенції є те, що в обох країнах відповідне діяння тягне за собою кримінальну відповідальність. Однак є важливий виняток. Згідно з 4-ю статтею конвенції, видача за правопорушення, які передбачені військовим правом, виключена. «Тут насамперед маються на увазі злочини, які полягають винятково у порушенні військових обов’язків», – пояснила у відповідь на запит DW представниця німецького міністерства юстиції. Правопорушення відповідно до 15-18 параграфів німецького закону (Wehrstrafgesetz), де визначається покарання, зокрема, за дезертирство та ухилення від військової служби, не можуть бути підставою для видачі. Натомість, якщо за злочин також загрожує покарання згідно з нормами кримінального права, наприклад, коли йдеться про давання хабарів, щоб не бути мобілізованим, тоді виняток на це не поширюється, уточнила представниця міністерства юстиції. Передумовою для екстрадиції також є те, щоб не порушувалися захищені конституцією особисті права переслідуваної особи. Крім того, екстрадиція у разі заочного засудження можлива лише в особливих виняткових випадках.
Отже, хоча порушення військових обов’язків і дезертирство у Німеччині також тягне за собою кримінальне покарання, на видачу українців з Німеччини лише за ухиляння від мобілізації Києву сподіватися не варто. Якщо ж до цього додаватимуться звинувачення у підробці документів, використанні несправжніх довідок, даванні хабарів, то в таких випадках можуть подаватися запити на екстрадицію, зазначив в інтерв’ю DW професор Франк-Петер Шустер (Frank Peter Schuster) кафедри міжнародного кримінального права в університеті Юліуса Максимілана у Вюрцбурзі. І захищений статус, який мають українські біженці в Німеччині, цьому не перешкоджає, додав він.
Однак спершу Україна має зібрати докази, відкрити кримінальне провадження, оголосити підозру або заочно винести вирок і подати екстрадиційний запит, лише після цього німецькі суди можуть почати розгляд щодо його обґрунтованості. Поки що питання можливої екстрадиції українських ухилянтів «дуже гіпотетичне, адже досі не було ще жодного відповідного випадка», – сказав в інтерв’ю DW Руді Фрідріх (Rudi Friedrich), голова організації Connection E.V., яка відстоює права відмовників від військової служби і дезертирів. «Ми не знаємо, яким може бути обґрунтування такого запиту на екстрадицію. Можна лише сказати, що видача за злочини, передбачені військовим правом, неможлива, а стосовно інших злочинів, то це має розглядатися судами в кожному окремому випадку, крім того, є можливість оскарження», – зазначив він.
Теоретично можливість є, але…
Утім, навіть у разі теоретичного початку процедури розгляду запиту про екстрадицію, на практиці довести справу до видачі особи непросто, адже є чимало перепон, зауважує Франк Петер Шустер. Одна з них – відмова від військової служби зі зброєю з міркувань совісті, яка у Німеччині не лише можлива, а й гарантується конституцією. Згідно з німецьким Основним законом, ніхто не може бути примушений всупереч сумлінню до військової служби зі зброєю. Наприклад, якщо українець, видачі якого вимагатиме Київ, стверджуватиме, що в Україні в нього немає можливості відмовитися за переконанням совісті від військової служби зі зброєю, то це після ретельної перевірки в суді, якщо справді є такі причини, могло би бути враховано. «Це справді в окремому випадку могло би стати перешкодою для видачі, навіть якщо особою були скоєні й інші злочини», – каже професор Шустер.
Відповідний судовий прецедент є. «Федеральний верховний суд Німеччини ще у 70-х роках минулого століття ухвалив рішення у справі, що стосувалася колишньої Югославії, що видача за кримінальні злочини, які не стосуються військового права, є неприйнятною, якщо це призводить до того, що переслідуваний одразу після відбуття покарання в країні, якій його видали, примушується до військової служби зі зброєю, хоча він відмовився від цього з міркувань совісті», – нагадує він.
Крім того, навіть у разі початку екстрадиційної процедури у Німеччині, «якщо ухилянти побоюються переслідування в Україні за відмову від військової служби у разі видачі, тоді вони можуть подати прохання про притулок», – зауважує Руді Фрідріх. За його словами, у такому разі прохач притулку перебуватиме під захистом упродовж всієї процедури розгляду.
Скільки серед українських чоловіків призовного віку у Німеччині тих, кого можна вважати відмовником від військової служби зі зброєю з переконань совісті, а хто виїхав з інших міркувань, – невідомо, адже досі українські біженці не мусять подавати індивідуальні прохання про притулок, а отримують у ЄС тимчасовий захист без зазначення таких причин. Нині цей статус дає право на перебування до березня 2024 року і його можуть продовжити ще на рік.
Однак у майбутньому, після того, як право на перебування за цим статусом завершиться, чоловіки-ухилянти можуть постати перед вибором – повернутися в Україну або подавати прохання про притулок, яке може бути відхилене, попереджає Руді Фрідріх. За його словами, досвід 2015-2016 років засвідчує, що позитивне рішення за поданням про притулок у Німеччині українських чоловіків-відмовників від військової служби, отримати дуже складно.
