Знищені і бізнес, і житло. Відомий в Охтирці ресторан «Кристал» відновленню не підлягає. Можна тільки розібрати конструкції, що залишилися, та відбудувати з нуля, каже власниця Вікторія.
Вікторія Булах
Був літній майданчик, чоловік на 70. Можна було грати Дня народження, можна було відпочивати. Дуже багато до нас приїжджало гостей з Харкова, Полтави, Сум, Києва. Поряд річка Ворскла, 3 хвилини до пляжу, людям дуже тут подобалося. І мені подобалося, я люблю це місце.
Поряд із рестораном – будинок. Чи можна буде відремонтувати хоча б його – невідомо, фахівці поки не обстежували будівлю. Та й до перемоги жінка не наважується розпочинати глобальні проєкти.
Вікторія Булах
Тут вже було велике прибирання: тут все було засипано склом. Дах весь поприкручували, щоб воно хоч якось збереглося, але зрозуміло вже, що нічого не збережеться. Ці ворота лежали – їх приварили. Все просто стоїть закрите на замках, всередині там знищено все.
Втім у місті вже почали відбудовувати житло – люди мають кудись повертатися.
Павло Кузьменко, міський голова Охтирки
Зараз ми стоїмо біля будинку 100 на вулиці Київській, який був зруйнований більш ніж рік тому 24 березня вночі авіаударом. На сьогодні будинок майже відновлений за кошти міського бюджету, роботи виконані на 95%.
Мешканець цієї 9-поверхівки Леонід Степанович згадує, що будинок обстрілювали не один раз.
Леонід Могилка, житель Охтирки
Здесь было несколько ударов. С этой стороны 4 раза, с улицы три раза было ударено. У меня все вылетело. Окна, рамы на лоджии, двери внутри и входная дверь. Потолок, стены – все было пробито. Позамазывали эти пробитые дыры, город вставил окна.
Чоловік ще не повернувся у свою квартиру – треба зробити генеральне прибирання.
Леонід Могилка, житель Охтирки
Мебель побита, осколки эти летели как-то под углом, вся одежда в осколках. Я одну куртку себе взял на память – остальное выбросил.
Леонід Степанович каже, що якби у той час був вдома, – сьогодні б тут не стояв. З 25 лютого ворог бив по місту різною зброєю – летіли снаряди з РСЗВ, авіабомби, було й влучання ракети Іскандер. Міський голова Охтирки вважає це помстою окупантів місту та його жителям.
Павло Кузьменко, міський голова Охтирки
На той час ворог продовжував свій наратив, що це була військова операція. Багато разів ворог мстив місті Охтирка за той спротив, який охтирчани чинили ворогу і не пропустили його вглиб країни.
На місці охтирської міської ради – руїни. Одна з ракет влучила перед міськрадою, друга – саме в будівлю.
Павло Кузьменко, міський голова Охтирки
Ми стоїмо на місці колишнього приміщення охтирської міської ради. Площа приміщення була близько 1000 кв. метрів. Зруйновано воно було 8 березня вночі. Був авіаційний нальот саме 8 березня. В міськраді на той момент було 15 чоловік, всі вони перебували у бомбосховищі. І, як вони потім згадували, що той, хто в них був за старшого, саме у цей вечір заставив усіх спуститися у бомбосховище. Перший вибух завалив вихід і вибратися було неможливо, а другим вибухом розкрило вихід і вони змогли вибратися. Жодна людина у міськраді не загинула.
Навпроти – місцевий універмаг, там одна людина отримала смертельні травми, були постраждалі. Мішенню окупантів стала й місцева ТЕС. Під час одного з авіанальотів тут загинуло п’ятеро людей.
Григорій Юрко, директор ТОВ «Брокенергія»
Ми назвали це місцем пам’яті, тут загинула зміна, вони були на своєму робочому місці. І 3 березня о 16:20 на пункт управління котельнею було скинуто дві бомби. Загинуло 5 осіб. З них ми двох похоронили, а трьох досі не знайшли. Третього останки ідентифікували, а двох – зовсім нічого.
Сильно постраждало котельне відділення, пошкоджено було все обладнання. Проте комунальникам вдалось підготуватися до опалювального сезону, розповідає директор товариства, яке обслуговує Охтирську ТЕС і забезпечує підприємства і жителів міста електрикою та теплом.
Григорій Юрко, директор ТОВ «Брокенергія»
Вдалося частково відновиться і розпочати опалювальний сезон. З великими проблемами, але ми його розпочали і пройшли. Пощастило ще, що зима була не дуже холодна. Режими ми витримали.
За даними мера міста, в Охтирку вже повернулися 45 з 48 тисяч жителів.
