Військовий рф, знаходячись в Харківській області, розповідає батькові про вдалий наступ ЗСУ. Про це йдеться в перехопленні ГУР МО.
« – Че у вас, как дела?
– Плохо все, пап.
– Че такое?
– Проигрываем мы, конкретно причем
– Да ты че.
– Я тебе серьезно говорю. Знаешь, сколько у нас уже 300-х? Они молчали, молчали, щас знаешь, как за эти два дня они нас… помотали? Они у нас в тылу, нам даже бежать некуда».
Рішучі дії українських захисників на сході посіяли розпач серед загарбників. У них закінчуються боєприпаси, немає підтримки з повітря, а воювати доводиться навіть з пораненнями. Тож їм залишається тільки прощатися з рідними і плакати від безвиході.
Це підтверджує розмова російського окупанта з дружиною, яку перехопила СБУ.
«Мы не можем держать оборону, у них слишком сильное оружие по сравнению с нашими. Мы запросили поддержки авиации, нам сказали х*й, держите оборону сами как хотите», – розповідає російський військовий.
Крізь сльози він скаржиться, що не має ні сил, ні нервів: «у нас нет ни снарядов, ни оружия, них*я. Патронов осталось, бл*дь, у всех по магазину».
Дружина переконує його, що допомогу підвезуть, проте окупант безнадійно відповідає: «да х*й знает, когда эти самолеты… долетят ли они сюда ещё. Четыре летело – не долетело, сбили нах*й».
Усе це – щоб їх відправили з війни в Україні на лікування у госпіталь.
Нова телефонна розмова російських загарбників, яку перехопила СБУ, свідчить про те, що батьки російських окупантів радять синам ламати собі руки і ноги, щоб їх відправили з війни в Україні на лікування у госпіталь.
«Я решил! Сейчас в четыре сменюсь, и как-то по лестнице ногу сломаю. Не могу я, пап, меня трясет уже. Трясет страшно, пипец. Не могу я, нах*й, здесь находиться уже», – панічно розповідає окупант, який дислокується на Харківщині.
Батько зрадів перспективі повернення сина, але коли той згодом передзвонив і сказав, що не зміг собі нічого зламати, дав цінну пораду.
«У нас, в молодости, косили пацаны: обматываешь полотенцем или тряпкой какой-нибудь руку, мочишь её, подходишь к какому-нибудь углу и об угол прям рукой бьешь. И не так больно, и кость ломается», – ділиться мудрістю батько.
