Я тепер точно знаю, чому росіяни весь час звали себе старшим братом, каже староста Козачолопанського старостинського округу Людмила Вакуленко, та згадує біблійних Каїна та Авеля. Росіяни дійсно йшли вбивати. Лише тут, у невеличкій Козачій Лопані, після звільнення виявили кілька приміщень, облаштованих під катівні. Залізні решітки, зварені з арматури у підвалі магазину, де зберігалися овочі. На бетонній підлозі сміття, серед якого покидано кілька ковдр, у кутку стоять відра, щоб в’язнів не водити до вбиральні. Потрапити сюди було дуже легко.
Людмила Вакуленко, староста Козачолопанського старостинського округу Дергачівської міської ради
Як тільки шо, то говорили про те, що хочеш в підвал? І от хто хотів? Ніхто не хотів, але попадали туда в підвал. За непокору, за те, що вони були атошниками.
Потрапити у підвал-катівню, розповідають місцеві, можна було навіть за мобільний телефон у руках. Вважалося, що дуже пощастило, якщо його просто забирали та ось так прибивали гвіздками до дерева. Кілька кнопкових апаратів й досі тут – як жахливе нагадування про порядки загарбників. Для козачанської старости Людмили Вакуленко окупація виявилася подвійним випробуванням через звинувачення в державній зраді – бо її розмову з односельцями показали на російському телебаченні у якості прикладу співпраці.
Людмила Вакуленко, староста Козачолопанського старостинського округу Дергачівської міської ради
Хоча я говорила на оцих ось… люди стояли навпроти, я розповідала, про те що привезли гуманітарку з дергачівської міськради, що в нас є на той час, що в нас мало ліків, але вони є, що в нас мало харчів, але вони є. Це ще коли вони повністю не зайшли, а моталися туди-сюди. Но цього було достатньо, бо я стояла біля людей, які дійсно вороги, зрадники
Незважаючи на те, що суд закрив справу про державну зраду ще 6 березня, Людмила Вакуленко саме це випробування називає найстрашнішим випробуванням цієї війни. Адже, говорить, від такої статті не відмитися ані дітям, ані онукам.
Людмила Вакуленко, староста Козачолопанського старостинського округу Дергачівської міської ради
Тому я дуже вдячна, що повірили, що почули, що зрозуміли що це була неправда і що це зняли. Хочу сказати, що якщо люди, ті, які можливо десь бояться правосуддя а вони нічого не робили, нехай вони не бояться, якщо вони не робили, то це вони точно не будуть засуджені. Да, це неприємно, але через це треба пройти і якщо хтось запідозрює і це знімуть, це вдвічі приємніше, що все таки знято.
Тож тепер, каже Людмила Вакуленко, може, не відволікаючись на переживання, зосередитися на відновленні рідного селища. Справ дуже багато, та результати вже очевидні – вулиці чистять, прибирають, будинки ремонтують, триває реконструкція мереж. В січні, після ремонту, знову відкрилася аптека.
Віктор Іванович, працівник аптеки
Тут не було нічого, тут оце вікна були вибиті, двері були вибиті, всі вікна повилітали, скло, одні решітки пооставалися.
Покупців тепер вкрай мало, говорять у аптеці, Козача майже збезлюдніла, заспокійливі та серцеві препарати тут користуються не аби яким попитом. Найбільш ходовий товар – валеріана та валідол.
Надія Михайлівна, провізорка
От головной боли, успокоительное – это больше всього берут. Ну і так, радикуліт, ревматизм, отаке шото.
На те, що покупців мало, скаржиться і Руслан. Він торгує свіжиною у магазині навпроти. Усе своє, домашнє. Пощастило, каже – вдалося зберегти худобу. Хоча по баранину загарбники приходили частенько. Чоловік також пережив усі випробування окупації.
Руслан, фермер
Сім’я, родітелі вже в возрасте… І худоба і хата, все як би…так шо остався, а потім вже ніяк виїхати було…
Тепер, після визволення, руки складати вже не годиться, каже Руслан. Тож працює, аби прогодувати родину.
Руслан, фермер
Та не то, чтоб бизнес, жить как-то надо дальше. Якби всі в депресію… тоже якби ні… Бог дає шевелиться, трудиться надо. Надо так би і поступать.
Відновлення критичної інфраструктури – це зараз першочергове завдання, каже голова Дергачівської військової адміністрації Вячеслав Задоренко. Він сам теж звідси родом, жив тут до війни. Його матір вороги також допитували, катували, тож рідну Козачу чоловік звільняв разом із ЗСУ зі зброєю в руках. А до того, розповідає, зібрали команду та партизанили – псували техніку ворогу, викрадали боєприпаси, повідомляли нашим військовим про пересування російських вояк.
Вячеслав Задоренко, голова Дергачівської ВА
Якихось панічних настроїв, що там ворог прорветься до громади немає, тому що кордон зараз підсилюється. Створюємо захисні споруди, підсилюємо протитанковими рвами, хлопці проводять і мінування кордону. Тож шансів пройти на територію нашої громади у ворога я так впевнений, шо немає.
Величезною проблемою, каже Задоренко, залишається забруднення території громади вибухонебезпечними предметами. Тож, людей, що повертаються до рідних домівок, просять бути дуже обережними.
Вячеслав Задоренко, голова Дергачівської ВА
Сподіваємося, що зараз пішло потепління, за програмою ОВА починається розмінування сільськогосподарських угідь для того, щоб фермери могли розпочати свою посівну роботу. Наскільки це швидко вдасться нам, поки що спрогнозувати не можу, но пріоритетно будуть розміновуватися території, які далі від державного кордону.
Деякі населені пункти Дергачівської громади в результаті російської агресії було зруйновано фактично вщент. Відсотків на 90, каже Вячеслав Задоренко. Тож, для їх відновлення, так само як і для відновлення інших зруйнованих будинків та установ, зараз робиться усе можливе.
Вячеслав Задоренко, голова Дергачівської ВА
Сьогодні в нашому бюджеті міському ситуація складна бо, на жаль, аграрії не засіялись, підприємства свою припинили діяльність, але потроху вони повертаються, потрошку починається життя і сьогодні, завдячуючи уряду України, європейським партнерам, надається допомога і є сподівання, що все буде Україна.
