Переселенець з Харкова Владислав Любченко оселився у Львові. Атмосфера міста та прагнення почати все заново надихнули чоловіка разом з друзями-харків’янами відкрити власне бістро.
Особливість затишного закладу «Перший» у тому, що майже всі його працівники також переселенці. Про це розповів Владислав Любченко журналістам 24 каналу.
Невеличка частинка Харкова у центрі Львова
Владислав задумав відкрити заклад у Львові, як тільки опинився у місті. Спершу чоловік хотів перевезти з Харкова свій шоурум Tarlini та відкрити кав’ярню, однак його друг запропонував додати ще смачну їжу. Згодом долучились до задуму й інші друзі.
Це такий симбіоз, коли чотири людини, кожен зі своїм досвідом і світоглядом, і кожен вносить своє. Так і виходить заклад, який дійсно відрізняється від всього іншого, бо він просто нічого не копіює, він самобутній, сказав Владислав Любченко.
Відкрити власне бістро у центрі міста, яке переповнене закладами було непросто. Навіть з досвідом дуже легко зламатися, коли щось створюєш з нуля, коли «вже нічого за спиною нема». Та львів’яни підтримали чоловіка.
Всього 2 місяці наполегливої роботи і затишне бістро «Перший» вже вітав відвідувачів, а зараз харків’яни планують відкривати другий заклад.
Харків’янин розповів про особливі страви у своєму закладі
Владислав Любченко постарався перенести дух рідного міста та додати страви, які полюбляв вдома. Особливо він рекомендує фо бо та каву по-харківськи.
Зверніть увагу. Фо бо – це в’єтнамська національна страва, суп на міцному яловичому бульйоні з рисовою локшиною.
На харківському ринку «Барабашово», куди чоловік часто навідувався по роботі, він не раз куштував цю страву. А запивав все кавою зі згущеним молоком. Для нього це і є кавою по-харківськи.
Щоправда, у нашому бістро «Перший» ми зробили інтерпретацію: там 100% арабіка зі згущеним молоком. А у Харкові – це в’єтнамська кава зі згущеним молоком. Літом на «Барабашово» був ще каркаде. Тому в меню є і цей чай, – зазначив Владислав.
Владислав рекомендує українцям не триматися за 4 стіни
Багато українців навіть під загрозою вогню бояться покидати рідні домівки, однак чоловік переконаний – залишатись набагато гірше. Життя важливіше за майно та квартири, тому не нехтуйте ним.
Він підкреслює, що в Україні багато добрих людей, готових прийняти у себе та допомогти. Тому не рекомендує сидіти у гарячих точках та чекати, «коли щось лупне так, що просто не зможеш виїхати».