Місто Вовчанськ на Харківщині, 5 кілометрів від кордону з росією. Днів, що минули без обстрілів тут не пам’ятають. Окупанти гатять і по місту, і по околицях. Потерпають також села громади, що розташовані вздовж кордону. Останнім часом кількість обстрілів трохи зменшилася – ворожій розвідтехніці заважають опади.
Олексій Харківський, нач. сектору реагування патрульної поліції ВП №1 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській обл.
Кожного дня по кілька разів на територію Вовчанська залітають ворожі крила, які здійснюють розвідку, та коригують вогонь. Також і по інших населених пунктах вздовж кордону. Здійснюються обстріли артилерією, інколи прилітають ракети, КАБи. Цю адмінбудівлю зруйнували КАБом півтора місяця тому. Обстрілюють і житловий сектор, і приватний, і багатоповерхівки – прилітає всюди. Всі випадки, з якими звертаються люди, фіксуються.
У середньому фіксують по кілька десятків ударів по місту на день, максимально за один обстріл колись нарахували близько 80 влучань. Люди вже пристосувалися та намагаються убезпечити себе.
Олексій Харківський, нач. сектору реагування патрульної поліції ВП №1 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській обл.
Люди вже чують, коли «виходи», орієнтуються, куди «приходи», ховаються, шукають укриття, але не завжди. В основному, поранені є, коли буває пряме влучання в будинок. Тоді поранені всередині будинку.
Другий рік люди зимуватимуть без газу. Це ще один побічний ефект від близькОго сусідства з рашистами.
Тамаз Гамбарашвілі, начальник Вовчанської МВА
Ми єдина громада, в якій так склалося, що вона були заживлена від сусідньої країни. Так з радянських часів склалося. Проблема виникла після деокупації, коли «сусіди» відключили постачання газу. І тепер ми в зиму входимо без опалення. Проблема є, вона вирішується на рівні держави. Але через те, що територія під обстрілами – реалізація цих проєктів поки що на паузі.
Катерина Никоненко
В хаті холодно, газу ж нема. Тоді ж будували, щоб газ був, а тепер газу немає. Обігрівачі. Пічка в мене є, але немає дров. – А дрова не дають? – не дають. Записали, казали, що будуть давати, а щось нема і нема. Ну а так нічого, гуманітарку дають, ми не голодні, спасибі.
Миколай
15-18 градусів у хаті. Протопляємо, гріємося, дрова дорогі. Хата невеличка. Якось виживаємо. Роботи немає, тримаємось на гуманітарці.
Багато будинків зазнали значних руйнацій. Раїса Васильченко згадує страшний обстріл минулоріч, після якого частина її домівки залишилася геть без даху.
Раїса Васильченко
Я осталась живая только благодаря тому, что пошла в сарай за дровами. Я так только успела присесть и возле меня две кошки. Присела и закрила глаза, все. Посносило все конструкции. Тут бил козирек, нет шифера, поломани стропила.
Залишки конструкцій, зібрані після обстрілів, жінка використовує як опалювальний матеріал.
Раїса Васильченко
Топлю. Нанимаю, приходят пильщики, пилят. Нас записали на дрова, но щось немає нічого. А коли буде – бог його знає.
В своєму буднику жінка користується обігрівачами. БатькІвську хату Раїса прогріває за допомогою пічки, переробленої під дрова.
Раїса Васильченко
Піджигаю, і получається в мене костер. По дому стоит паровое отопление, оно било все под газ сделано и хватает. Ну так тепло. А в моем домике там где я – там два обогревателя, один в ванной, другой в комнате. Слава богу, что есть баллонній газ. У нас же свет отключают бивает и на сутки, смотря какая обстановка, ми ж зависим от обленерго.
Тетяна Шевченко з чоловіком вимушені спати у верхньому одязі. З минулого року залишився невеличкий запас дров, якого вистачить максимум на місяць.
Тетяна Шевченко
Сюди в несущу стіну попала та міна, там всередині все поруйновано, стіна вивалена, закрили ото брезентиком. Буржуйку нам дали, але топки в нас немає. І пенсія три тисячі, купити нема за шо. Як холодно… тут взагалі провалене було, дощ-сніг сюди все летіло. Листи заліза позакручувало-порозкидало.
Програма «Безкоштовні дрова» в цьому році вже не діє, каже керівник Вовчанської міської військової адміністрації.
Тамаз Гамбарашвілі, начальник Вовчанської МВА
В цьому році від держави ми не отримали субвенцію, ці дрова були тільки в минулому році. А в цьому році ми, дякуючи благодійним фондам та міжнародним організаціям, і виділили з власного бюджету кошти, щоб закрити питання з незахищеним населенням, яке не може самостійно заготовити, або придбати деревину.
На зиму на одне домогосподарство потрібно близько 5 кубометрів дров. З 11 тисяч чоловік, які зараз живуть у Вовчанській громаді, 5 з половиною тисяч – пенсіонери, 750 – інваліди, 150 – лежачих. Виїжджати ніхто не збирається – не можна кинути хазяйство.