Україна створила недорогу версію того, на що Пентагон витратив десятиліття і мільярди доларів: об’єднані в цифрову мережу безпілотники, розвідувальні дані та зброя. Про це пише видання ZN.UA із посиланням на The Wall Street Journal.
Пов’язана через супутниковий зв’язок і спеціальне програмне забезпечення мережа безпілотників, винищувачів і зброї забезпечує українським захисникам рівень інтелекту, координації та точності, що дозволяє змусити чисельно переважаючу і озброєну, проте незграбну російську армію програвати.
Українська версія, побудована переважно на стандартному обладнанні, залишається далекою від широкомасштабних і надзвичайно амбітних зусиль американської армії з оцифрування, які розвивалися та розширювалися разом із технологічним прогресом і мають назву мережецентрична війна. Міністерство оборони прагне масштабів мережі, безпеки та пропускної здатності, які значно перевищують амбіції України.
Тим не менш, кажуть ветерани проектів оцифрування США та їхніх союзників, успішне створення віртуальної командно-контрольної системи «на льоту» дає Заходу цінні уроки, зокрема щодо необхідності експериментувати та залучати невійськових експертів.
«Урок полягає в тому, що ви впроваджуєте інновації, а ми – ні», — сказав Глен Грант, британський підполковник у відставці, який має досвід оцифрування військових засобів і який з 2014 року працював із збройними силами США та України над оборонною реформою. За його словами, бюрократичні західні військові «надто повільні та неповороткі», щоб швидко застосовувати нові технічні рішення для вирішення проблем на полі бою.
Технічно підковані українці модернізували техніку ведення партизанської війни для цифрової епохи. Партизани завжди перетворювали підручні засоби на зброю — від бамбукових шипів до коктейлів Молотова. В Україні, де процвітає індустрія технічного аутсорсингу та безліч хакерів, що діють поза законом, мотивованими людьми часто є інженери програмного забезпечення, які підключаються за допомогою цифрових сервісів, зокрема зашифрованого месенджеру Signal і мережі таких компаній, як SpaceX Ілона Маска. Їхніми інструментами стали мобільні додатки, 3-D принтери та побутові дрони.
«Противник 20 років готувався до повноцінної [технічної] війни. Ми зробили технологічний стрибок за 10 місяців», — написав міністр цифрової трансформації України Михайло Федоров у Twitter минулого тижня .
Підрозділи модифікують готові дрони, які вони потім дистанційно запускають, щоб скидати гранати на позиції противника. Солдати-добровольці використовують свій досвід у приватному секторі, розробляючи програмне забезпечення для управління корпоративними ресурсами для транснаціональних компаній, щоб автоматизувати нарахування заробітної плати на передовій. Одна з українських компаній створює дистанційно керовані електромобілі, на які можна встановити важкі установки, або інший вантаж.
А українські програмісти оновили систему, яку військові називають Delta, щоб надавати командирам отримані з безпілотників і спотерів на окупованих територіях розвідувальні дані з поля бою в режимі реального часу.
«Це називається «об’єднана війна», і українська армія буде найбільш сучасною з усіх завдяки набутому практичному досвіду», — говорить Роман Перімов, який очолює підрозділ розробки нових військових технологій у одній з бригад. Його команда створює саморобне обладнання для глушіння безпілотних літальних апаратів і випускає дешеві акумуляторні батареї великої ємності, щоб солдати мали змогу бути онлайн під час бою.
«Ми маємо в небі 500 безпілотників для відносно стандартних військових дій. Такого досі ніхто не робив», — сказав він.
Дешеві безпілотники та захист від ворожих БПЛА є однією з найбільших інноваційних галузей, які виникли в цій війні. І українські, і російські підрозділи зазвичай використовують модифіковані версії невеликих комерційних безпілотників для розвідки та атаки.
Українські солдати використовують 3-D-принтери для створення компактних пластикових джгутів, які кріпляться до популярних комерційних дронів, щоб їх можна було озброїти гранатами, розповів Перімов. Ремені оснащені недорогими датчиками світла, закріпленими на механічній застібці. Коли оператор дає команду дрону увімкнути світло, датчики вловлюють його і розкривають застібку, щоб звільнити ремінь, який тримає гранату. Загальна вартість 3-D-друкованого ремня становить приблизно 10 -15 доларів.
«Це не завдає великої шкоди, але може знищити транспортний засіб або пару десантників», — говорить Перімов, підрозділ якого зараз досліджує використання стратосферних комерційних повітряних куль, які могли б виконувати розвідку, або забезпечувати зв’язок над полем бою.
Одним з елементів успіху України в інноваціях є те, як різні військові підрозділи та українські технологічні компанії працюють над власними новими військовими технологіями — підхід «знизу вгору», який часом більше нагадує низку гаражів у Кремнієвій долині, ніж проект, що фінансується Пентагоном.
«Ми навіть не можемо досить швидко написати технічне завдання до контракту», — каже Бред Гелсі, інженер і колишній офіцер спеціального призначення США, який зараз навчає американських солдатів тому, що він називає «Макгайверингом» і зазначає, що опанування цих навичок може зайняти у Пентагона щонайменше рік. В Іраку він керував технічною робочою зоною для створення імпровізованих інструментів для солдатів, таких як зонди для перевірки безпечних на вигляд об’єктів на предмет прихованих вибухових пристроїв.
«Нашою новою мантрою має стати «як бути українцем», – говорить він.
Існує в Україні і проєкт, пов’язаний із застосуванням озброєних електричних наземних транспортних засобів з дистанційним керуванням авторства українського військового підрядника, який також працює над кулеметами з дистанційним керуванням. Компанія застосовувала цю технологію в останні місяці, однак її засновник відмовився від коментарів.
Ще один проєкт програмного забезпечення для управління ресурсами був започаткований у військовій частині, яка прагнула полегшити нарахування заробітної плати після прийому значної кількості нових солдатів. Програмісти, які колись створювали подібні системи для приватних компаній у розгалуженому секторі технологічного аутсорсингу в Україні, звернулися до створення системи з відкритим вихідним кодом для автоматизації розрахунків заробітної плати. За словами людей, які беруть участь у проєкті, зараз вони створюють інші модулі програмного забезпечення, щоб охопити зокрема і облік обладнання.
За словами Ярослава Гончара, співзасновника неурядової організації «Аеророзвідка», яка з 2014 року допомагає українській армії зі спостереженням за допомогою дронів, Україна також використовувала систему для об’єднання інформації з безпілотників і супутників, а також з чат-ботів із назвами «СТОП російській війні», через які українці могли надсилати повідомлення.
Практично всі підрозділи, які минулої весни брали участь у боях за Київ, використовували «Дельту», доступ до якої підрозділи мають з ноутбука чи планшета, зазначив пан Гончар.
«Ті, кого обстрілюють, вчаться найкраще», – додав він.
Результатом є низька ціна і наближення до результатів, яких Міністерство оборони та інші західні військові досягали роками, а також захищена цифрова матриця, що зв’язує командирів, бійців, зброю та розвідку, кажуть західні фахівці з оборони, знайомі з українськими системами.
Українські солдати та командири вважають, що однією з важливих складових для українських військових технологій було рішення SpaceX надати тисячі терміналів підключення Starlink на початку війни. У більшості підрозділів є такий пристрій, іноді закамуфльований у картоні чи смітті, щоб його не зафіксували ворожі дрони.
США намагаються якомога швидше впроваджувати нові технології, в тому числі через мережу неурядових інноваційних центрів, які пов’язані з Пентагоном, однак вільні від його бюрократичних процесів, під егідою Defensewerx. Вони використовують цивільні ноу-хау для військових цілей і заохочують мозковий штурм. Тепер ці центри — зокрема і пов’язаний із Командуванням спеціальних операцій США Sofwerx — вивчатимуть досвід України.