Гуманітарний коридор на свій страх та ризик: як волонтери доставляють в Шевченково ліки та продукти

Автор Галина Шподарева

У будь-яку погоду волонтери везуть допомогу мешканцям окупованого селища Шевченкове що на Харківщині. Головний адресат – місцевий будинок-інтернат для дітей з вадами розвитку. Володимир – волонтер, який відповідає за цей напрямок – колишній вихованець цього закладу. До останнього чоловік не залишав рідне селище, допомагав мешканцям інтернату та місцевим.

Володимир Колий, волонтер

Я допомагав там. Людям, старим. Возив харчі по домівках, в інтернат м’ясо возив, борошно, олію, молоко. Ми їздили брали в господарствах – в інтернат віддавали. 2 місяці я був там, а потім мені сказали – Вова, їдь в Харків, там буде більше користі і ти нам будеш більше допомагати.

Два місяці спостережень. Проте розповідає Володимир про окупантів не багато.

Володимир Колий, волонтер

Ну, до мене вони нормально ставилися. А до людей агресивно. Я коли бачив це – я нервував. І мені сказали – повертайся до Харкова, і там будеш допомагати, і нам. Краще тобі на це не дивитися. Бо я за кожну людину, за кожну дитину переживаю. Я така людина – я все дитині віддам, аби вона була щаслива. Коли я бачу, що дитина плаче, їй чогось не вистачає, або у матері грошей нема, а дитина просить- я піду, куплю та віддам.

День у Володимира починається о 6 ранку та закінчуэться близько опівночі. В інтернаті зараз знаходиться 105 дітей, їм везуть ліки та харчі. Місцевим мешканцям передають посилки з Харкова, але зараз беруть тільки медикаменти.

Володимир Колий, волонтер

Дитина виїхала у Харків, а мама залишилася на окупованій території, і не пропускають. І дитина купує та привозить мені. Те, що найбільше потрібно, ліки. Вони просять і крупи, і ковбасу, і апельсини, но на даний момент тільки медикаменти можемо передати, чого люди потребують – від голови, від серця. Крупи ми спочатку брали, але коли люди почали багато передавати, у нас не вистачало сил і рук, щоб передавати туди, машин не вистачало.

Один з водіїв, який постійно допомагає волонтерам – Олександр. До війни займався вантажними перевезеннями. Про небезпеку під час гуманітарних рейсів намагається не думати.

Олександр, водій

Все мы люди, страх есть. Ну а кто этим будет заниматься, если не мы. Надо ехать и едешь. А страх, как и у всех, присутствует, но на заднем плане.

Машину підганяють до напівзруйнованого мосту – далі вантаж переносять пішки. На тому боці гуманітарну допомогу мають забрати мешканці селища. Проте існує ймовірність, що людей не випустять окупанти.

Наталя Сергієнко, волонтерка БФ «Єдність та сила»

Мы с ними не контактируем и не договариваемся. Только наша сторона может не пропустить, если они знают какую-то информацию. Это наша безопасность и безопасность тех людей. Поэтому приходится только так. Первая дорога, которая была через Коробочкино – она заминирована. Там у нас погибли волонтеры, взорвались. Ребята помогали местные, они погибли.

Місяць тому разом з волонтерами виїхала Настя – 16-річна дівчина мешкає в невеличкому населеному пункті поряд з Шевченковим.

Настя

Це було дуже страшно. Коли на тебе, на твою хату наводять дуло танка – це дуже страшно. І коли вони їздять повз твоєї хати – ти не можеш навіть вийти за двері посидіти. Я досі не можу оговтатися. На даний час я заю, що рашисти роздають деяку гуманітарну допомогу, але це буває по різних селах один раз і все, на показуху. У людей немає вихода і вони беруть.

Близько 5 тисяч продуктових наборів чекають на відправку в Слов’янськ.

Наталя Сергієнко, волонтерка БФ «Єдність та сила»

Нет связи, света, воды. Помимо таких продуктовых наборов мы будем еще завозить генераторы, очистители для вод, электрически е и газовые печки с баллонами. Чтобы в бомбоубежище люди могли зарядить телефон, послушать радио какое-то. Харьковскую область мы не забываем – это Циркуны, это Тишки, Шевченково. Самые моральнь тяжелые – это оккупированные территории, потому что встречаемся с непониманием, почему мы помогаем оккупированным территориям. Но это наши люди и, надеюсь, скоро они вернуться в состав наших территорий полноценно.

Головний напрямок волонтерської діяльності – забезпечення їжею українських захисників.

Наталя Сергієнко, волонтерка БФ «Єдність та сила»

Это готовые супы. Мы обеспечиваем военных, передовую. Чай, кофе, консервы, тушенка – то, что не нужно готовить. Они там заняты более важными делами.

Для тих, хто опинився в окупації, формують набори продуктів. Є тут і предмети гігієни для переселенців.

Наталя Сергієнко, волонтерка БФ «Єдність та сила»

Это не просто полотенце. Это как раз для людей, которые уезжают и у них ничего нет: зубная паста, расческа, кусачки для ногтей, мыло… т.е. первая необходимость, набор для переселенцев. Обычно такое не берется, когда убегают от войны.

Гречка, мясные консервы, сгущенка, сахар, манка, рис, овсянка, мука. Масло еще добавляем, когда есть. Этот набор мы собираем на 2-3 человека, на семью.

В планах у волонтерів – почати шити форму для бійців та задіяти на виробництві переселенців.

Ми використовуємо cookies! Добре Читати більше