«Пережили, вижили, працюємо» – як у Циркунівській громаді ліквідують наслідки рашистської навали

Автор Галина Шподарева

Села та хутори Циркунівської громади, що опинилися просто на межі зіткнення та відчули на собі усю підступність ворога, ще й досі не оговталися від рашистської навали. Там, де у травні проходила лінія фронту, не залишилося жодного цілого будинку, а подекуди вщент вигоріли й цілі вулиці. Тим, у кого вибуховою хвилею просто повибивало вікна, кажуть люди, ще пощастило. Гірше, коли через пряме влучання вигоріло усе. А сюди, на це подвір’я, впала ракета С-300 – не долетіла до Харкова. Розтрощила гараж, зруйнувала дві хати, та, найстрашніше, вбила літню жінку й поранила ще кількох людей. По собі залишила ось таку величезну вирву. Незрозуміло поки й, чи вдасться зберегти історичну будівлю циркунівської школи, яка пережила навіть другу світову війну. Зараз у селі мешкає лише одна-єдина учениця цієї школи – одинадцятикласниця Діана Момот. Дівчина розповідає: за ці місяці натерпілася чимало страху.


Діана Момот, мешканка с. Циркуни

Я с сестрой папи йду вниз по горкі свистить – папа кричить: лягайте! Прильот недалеко був і отам, напротів згорілого магазину тоже був прильот, тоже страшно очень. І таких случаєв багато… це воно на нервну систему действує.

Олексій Сокол на власному подвір’ї нарахував сліди 26 ворожих снарядів. Один з них 9 травня забрав життя його дружини, інші перетворили на купу непотреба його будинок, автівку та інше майно.


Олексій Сокол, мешканець с. Руські Тишки

Ото ж бачите, в сосні гаубиці стояли, 50 метрів від дому, со стволами на хату… страшне було.

З гаубицями вправлялись буряти. Пан Олексій згадує, що вони частенько ходили по хатах, просили водки та щось взутися. Командування відправило їх на війну у лютому у гумових чобітках, а коли вдарили морози – горе-вояки почали мерзнути. Та це аж ніяк не заважало нелюдам робити свою криваву справу.


Олексій Сокол, мешканець с. Руські Тишки

Тут приезжали Камазы, загружали боеприпасы, выезжали на позиции, в основном он бугор тот, вон дерево там, видите, он туда выезжали и вели обстрел по Харькову, а тут все тряслось.

На початку травня, каже пан Олексій, росіяни відступили, та, аби уповільнити просування нашого війська, почали нещадно поливати села вогнем.


Олексій Сокол, мешканець с. Руські Тишки

Тут же горы ящиков лежали в сосне из-под гаубиц. И там же и снаряды пооставались и они с леса напалмом как влупили… это все горело, взрывалось, пороховые заряды, ну в ящиках 90 кг, боеголовки, я могу показать… они, боеголовки и пороховой заряд… и пламя такое, шо выше сосны.

Начальник циркунівської сільської військової адміністрації Микола СікалЕнко каже, що в їхній громаді війна забрала вже з півсотні людських життів, але і це ще не остаточна цифра.


Микола Сікаленко, начальник Циркунівської СВА

Громада була окупована в перші ж часи, тому що вони продвинулись майже до окружної і люди тут ніхто не успів вискочити.. Ну, хто вискочив, це одиниці, основна маса залишилась тут.

Кілька людей так і не повернулися додому після допитів у застінках рашистів. Микола Сікаленко й сам побував у полоні.


Микола Сікаленко, начальник Циркунівської СВА

Вони мене допитували, розпитували, періодично задавали питання – будеш співпрацювати, чи ні? Я кожного разу казав,що я не в тому віці, щоб міняти свою точку зору і присягу я давав народу України, а не вам, тому при вас я не председатель.

Коли рашисти відступили та почали невпинно обстрілювати села громади, більшість мешканців були змушені покинути рідні домівки. Проте багато людей не змогли чи не захотіли залишити свої оселі, тож тепер, з настанням холодів, намагаються хоч якось пристосувати розбите житло до зимівлі.


Алла Васильєва, мешканка с. Циркуни

Тянут свет нам, тянут, у некоторых уже есть там, на той стороне. А так и водичку нам будут привозить, и стройматериалы. От все постепенно налаживается, главное, не стреляют, это самое главное.

Газопостачання також вже відновлено скрізь, де це можливо, каже заступник начальника циркунівської сільської військової адміністрації Ігор Кузьменко. Людям видають дрова – пільговикам вже колоті, а решті – те що, залишається після санітарних вирубок, адже й дерева у селі добряче посікло уламками та понівечило вибухами. Тож тепер волонтери їх зрізають, аби не було лиха. Допомагають і з продуктами.


Ігор Кузьменко, заступник начальника Циркунівської СВА

Людям представляют возможность продовольствия, потому что у нас ни один магазин еще не работает из-за того, что нет света и тяжело, вы видите, что все посгорало у нас, ну разбомбило.

Натомість, в Циркунах вже працює аптека, відкрилася пошта. Але найбільшою проблемою поки що залишається забезпечення будматеріалами, хоча потребу частини селян вже закрили, запевняє Ігор Кузьменко. Допомагають волонтери.


Ігор Кузьменко, заступник начальника Циркунівської СВА

Сейчас у нас ребята приезжают, те, что перекрывают совсем бесплатно, волонтеры. Они перекрывают сейчас хотя бы тарпаулином, чтоб не было протеканий в дома.

Пережили, вижили, працюємо. Так, дуже стисло, коментують своє сьогодення у сільській військовій адміністрації Циркунів та радіють кожному земляку, який повертається додому.

«Пережили, вижили, працюємо» – як у Циркунівській громаді ліквідують наслідки рашистської навали 5

Ми використовуємо cookies! Добре Читати більше