Дудін

За процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора на підставі ухвали слідчого судді затримано колишнього начальника Управління Служби безпеки України в Харківській області. Йому повідомлено про підозру у державній зраді та самовільному залишенні місця служби, вчиненому в умовах воєнного стану (ч. 1 ст. 111, ч. 5 ст. 407 КК України).

За даними слідства, 24 лютого 2022 року начальник управління СБ в Харківській області за власною ініціативою почав діяти на шкоду обороноздатності і державній безпеці України. Підозрюваний перешкоджав функціонуванню єдиної системи управління сил безпеки та сил оборони і не здійснював функцій та завдань, покладених на УСБУ в області щодо захисту державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності України. Також він вчинив багатоетапні дії, направлені на усунення Голови Харківської обласної військової адміністрації від виконання обов’язків.

Окрім того, як співробітник-військовослужбовець СБ України, будучи у підпорядкуванні командувача угруповання військ «Харків», з метою ухилення від виконання обов’язків військової служби в умовах воєнного стану, самовільно залишив місце служби та незаконно перебував за межами Харківської області. Підозрюваний усунувся від виконання бойових розпоряджень командувача та виконання завдань, пов’язаних з організацією контррозвідувальної і контрдиверсійної діяльності УСБУ в Харківській області, а також участі цього підрозділу в обороні Харкова у складі сил угруповання військ «Харків».

Досудове розслідування у кримінальному провадженні здійснюється слідчими Головного слідчого управління ДБР. Наразі тривають невідкладні слідчі та процесуальні дії.

Сьогодні після візиту на Харківщину президент України звільнив начальника Управління Служби безпеки України у Харківській області Романа Дудіна. Про це Володимир Зеленський повідомив у вечірньому відеозверненні:

«Я приїхав, розібрався, звільнив очільника Служби безпеки України Харківської області за те, що не працював на захист міста з перших днів повномасштабної війни, а думав тільки про себе особисто. Які мотиви – правоохоронці з’ясують. Третина Харківщині досі у окупації, обов’язково звільнимо всю територію».

Серед останніх інтерв’ю на посаді керівника обласного Управління СБУ Романа Дудіна – коментар для Associated Press про затримання ймовірних колаборантів у регіоні, повідомляє «Суспільне. Харків».

«Дуже швидкий темп задають наші Збройні сили, ми мусимо їм відповідати, надавати інформацію і працювати так, щоб їм не били у спину», – сказав Дудін.

У квітні в інтерв’ю сайту «Факти» Дудін розповів, як викривають підозрюваних у держзраді: «СБУ щодня в тісній взаємодії з прокуратурою знаходить нові факти, затримує людей. Це процес, який не зупиняється ні на хвилину, а з початком війни він активізувався, напевно, в сто разів».

Роман Дудін очолював Управління СБУ у Харківській області з березня 2020 року.

У лютому 2022 року, перед вторгненням рф до України, Дудін мав публічний конфлікт з представниками політичної партії «Національний корпус». Керівника штабу «Нацкорпусу» на Харківщині Костянтина Немічева, який нині захищає Харківщину у складі підрозділу Kraken, Дудін звинуватив у піарі. Немічев заявив, що слова начальника УСБУ не відповідають дійсності й був готовий судитися за брехню.

У російських військових, яких перекинули з Київської, Житомирської та Чернігівської областей на Харківський напрямок, у телефонах знаходять записи звірств проти українців.

Про це повідомив начальник харківського управління Служби безпеки України Роман Дудін в інтерв’ю «АрміяINFORM», пише hromadske.ua.

«За цією категорією осіб ми вже встановили їхні дані, де вони живуть, чим дихають. Навіть тих, хто ще не в полоні», – повідомив він.

Дудін вважає, що керівництво рф перекидає цих окупантів на Харківський напрямок для подальшої їхньої «утилізації». Це, мовляв, допоможе приховати свідків звірств, учинених проти українців.

У керівника управління СБУ запитали, навіщо, на його думку, окупанти вчиняли такі звірства. Він звернув увагу на те, що впродовж останніх 30 років велика частина громадян України здобула вищу освіту.

«Ми виховували наших дітей етично, релігійно, переорієнтовували їх на європейські цінності, а у величезній росії, за винятком обласних центрів, і то не всіх, здебільшого населення не розвивалося», – каже він.

На це вказують свідчення самих окупантів. Дудін каже, що лише в одного з десятьох обличчя «світиться інтелектом», решта – окупанти, що закінчили 9 класів, прочитали дві книжки, одна з яких – буквар.

«Це люди з депресивних районів, які не знають, що таке каналізація і централізоване газопостачання. Це люди, які намагаються задовольнити у житті лише свої базові потреби», – додав він.

Ворог не полишає надії захопити Харків. Територією області рухаються кількакілометрові колони техніки окупантів. На Слобожанський напрямок Кремль кидає війська, що чинили звірства на території Київської, Чернігівської та Житомирської областей.

Глава СБУ в Харківській області Роман Дудін розповів Фактам ICTV, чи варто повертатися з евакуації містянам, які настрої у ворожих військах і що буде зі зрадниками України.

– Романе Володимировичу, останнім часом звучать заяви від представників різних силових відомств України, Європи та США про бажання ворога захопити Харків. За вашими даними, наскільки реальна така загроза?  

– Харків, як і Київ, вони хотіли захопити з перших днів війни – до війни в них такі плани існували. В їхньому світі Харків цікавий, як колишня перша столиця радянської України. Це доволі символічно для них, тому Харків був однією з ключових цілей з початку війни. І на сьогодні вони не полишають цієї думки.

Щодо того, наскільки це реально чи нереально, я скажу так: кількість військ, яка на сьогодні захищає Харків, дуже ускладнює це завдання для будь-якого підрозділу.

Якщо поставити собі на меті захопити Харків, його просто потрібно поетапно знищувати – квартал за кварталом, тільки в такому форматі. А не з рушниками, квітками і хлібом-сіллю, як вони це собі бачили.

– Наскільки Харків захищений? Чи є нам чим оборонятися?

– Якби нам не було чим оборонятися, я думаю, вони давно захопили б Харків. Завдяки нашим партнерам, Збройним силам, всій Україні всі чудово розуміють, наскільки Харків важливий для нас, для України в цілому. Йде дуже значна допомога.

– Яка кількість військ РФ зараз сконцентрована в Бєлгородській області? Чи більше їх, ніж було до 24 лютого? 

– Ми чудово розуміємо, як розуміли до початку війни 24 числа, кількісний і якісний склад, який перебуває саме навпроти Харкова, який розташований вздовж наших кордонів. Розуміли тоді і зараз розуміємо, які підрозділи стоять, де вони стоять, скільки їх тощо.

Чи їх стало більше? Те угруповання, яке було видавлено з Київської, Чернігівської, Житомирської областей, перекинули та продовжують перекидати на Слобожанський напрямок.

Це не означає, що всі вони зосереджені саме навпроти Харкова. Ми бачимо декілька точок, де вони концентрують свої зусилля. Водночас і Збройні сили України концентрують свої зусилля навпроти цих місць.

Саме навпроти Харкова по північному напрямку, по найкоротшій дорозі до міста, російських військ наразі утричі менше, ніж було 24 лютого.

Які в них настрої? 

– Судячи зі змісту перехватів, дуже-дуже погані в них настрої. Це оцінка нашої славетної 92-ї бригади та її керівника, на сьогоднішній день колишнього штабу АТЦ, можемо назвати його так. Це Служба безпеки, прикордонники, нацгвардійці, Головне управління розвідки. До нас доєдналися представники НАБУ і прокуратури. Саме в цьому штабі є до 80% в оперативної інформації щодо розташування, дислокації, перехватів технічних, психологічного стану військ.

Те, що ми бачимо на сьогодні стосовно психологічного стану, ті війська, які брали участь у війні на території України, ті, які потім були виведені, перебувають у вкрай пригніченому психологічному стані. Як і ті війська, які продовжують воювати на нашій території.

Усі чекають на ротацію, в них кожного тижня є якісь нові терміни. Їхні командири розповідають, мовляв, вас через тиждень поміняють, через два. Кожен тиждень якась нова дата і військові Російської Федерації розуміють, що їх банально обманюють.

І дуже багато випадків, коли вони відмовляються виконувати наказ. Є випадки дезертирства, невиконання наказів. Вони вважають, що їх кинули сюди фактично “на убой”, як гарматне м’ясо.

– А вони в стані бойової готовності чи потрібен ще час?

– Вони наразі не досягли того стану, коли здатні атакувати. Якщо дивитися реально на речі, всі ці російські пересування не вкладаються хоч у якусь логіку. Ми перебуваємо в постійному очікуванні й кожного дня відбуваються бойові дії. Тобто, ми готові в будь-який момент.

Водночас, відповідно військових до норм, у них відверто на сьогодні не вистачає сил. Я думаю, ви пам’ятаєте, до 24 лютого я казав, що те скупчення навпроти Харкова фактично дорівнювало кількості наших військ, які стояли в Харкові. Але вони чомусь вирішили, що зможуть це зробити, й 24-го числа ми бачили початок війни.

– Чи є випадки відмови від участі в бойових діях, наскільки часті?

– Із тих, кого вивели, понад 90% не хочуть повертатися. Ми бачимо багато випадків самокаліцтва, коли самі собі завдають певних ушкоджень, імітуючи це як діяльність Збройних сил України, щоб вийти пораненими і не брати більше участі в цій війні.

Щодо відсотка дуже важко сказати. Це не один певний підрозділ якоїсь бригади, тут вже така збірна солянка різних підрозділів, які воюють проти нас. Ми бачимо, що заходить підрозділ, і з 600-700 людей залишається до 30, до сотні, то вони вже всі не хочуть, всі намагаються вийти і придумати історії.

Знову ж таки, треба розділити військовослужбовців Росії і військовослужбовців так званих ЛНР, ДНР. Назвати їх військовослужбовцями фактично неможливо, тому що це примусова мобілізація – людей хапали на вулицях, хтось є шахтарем, хтось лікарем, хтось педагогом.

Ці підрозділи випускають як гарматне м’ясо. Як вони кажуть, процитую: “розвідку боєм ще ніхто не скасовував”. Їх направляють просто подивитися, де в нас є укріплені райони, скільки людей при цьому загинуло. Їх зовсім не хвилює їхня доля, бо вони їх і за людей не вважають – беріть зброю, йдіть туди, а ми подивимось звідки по вас стріляють.

– Чи відомо що відбувається на окупованих територіях? Чи катують, вбивають там людей, як ми це бачили в Ірпені, Бучі? Чи є подібні випадки на Харківщині? Звідки окупанти отримують інформацію про родини військових, активістів, волонтерів. Чи допомагають їм у цьому зрадники серед місцевих? Чи багато таких виявилося?

– Харківська область дуже близько до Російської Федерації, і ті райони дуже швидко опинилися під окупацією. Списки тих же учасників АТО, членів патріотичних організацій, родин тощо, перебували в міських, районних, селищних радах. І ця інформація була отримана окупантами миттєво.

Відсоток зрадників, я вам скажу так, дуже низький. Серед пересічних громадян він взагалі нульовий. Є певний відсоток серед колишніх посадовців, правоохоронців. Я думаю, один із основних психологічних моментів – це банальний страх за своє життя, життя родичів, близьких. Напевно, що є й певні ідейні зрадники, які чекали на так званий “русскій мір”.

– А ви про них знаєте, вам відомі імена, прізвища цих людей, ви це документуєте?

– Це функціонал Служби безпеки України. Ми, звісно, відстежуємо всіх, хто перейшов на бік ворога, відстежуємо, що відбувається на окупованих територіях, отримуємо величезний обсяг інформації по всім окупованим територіям. Люди з великим нетерпінням чекають на визволення, на Збройні сили України і чекають на саму державу України. Всі ж чудово бачать, що відбувається.

Щодо Бучі, Ірпеня і подібних випадків на території Харківської області,  то коли ми звільнимо всю територію України, таких місць  у нас, напевно, буде дуже багато.

Як приклад наведу два звільнених населених пункти – Мала Рогань та Вільхівка. Там фактично відбувалося те саме, що в Бучі. І спільно з прокуратурою вже відкрито кримінальні провадження і щодо зґвалтування, і щодо вбивств, і щодо крадіжок. Треба розуміти, та армія російська, яка була в Бучі, вона й у нас не інша, вона та сама, це той самий менталітет, те саме виховання.

– Скільки людей перебуває в полоні?

– Неможливо сказати точну цифру, навіть приблизну неможливо сказати. В полоні фактично перебувають усі люди, які залишились на окупованих територіях. Ми бачимо, що в певних населених пунктах відбувалася так звана “евакуація” мирного населення на територію Російської Федерації  або ці люди були знищені. Ці дані будуть відомі лише після звільнення зазначених територій.

– В тому ж  Ізюмі зайти в південну частину міста окупантам допомогли колаборанти, про це повідомляли в міській раді. Виявилося, що зрадники – досить відомі в місті люди: правоохоронці, депутати. Чи було відомо про їхні проросійські настрої раніше. Якщо так, чому їх не затримали?

– Щодо правоохоронців, то десь близько десяти співробітників правоохоронного органу, не нашого, я маю на увазі, не Служби безпеки України, перейшли на бік ворога і вже зараз працюють у так званій народній міліції.

Чи було нам відомо про настрої? Розумієте, це дуже складне питання, ми відрізняємося від Російської Федерації і  “ЛНР” та “ДНР” тим, що ми є правовою державою. І є кримінальний кодекс, де чітко прописано, які дії має вчинити той чи інший громадянин, іноземець або особа без громадянства, який злочин підпадає під кваліфікацію тієї чи іншої статті.

Кілька днів тому повідомили про одного зі зрадників – Євгенія Брюханова – колишнього працівника лісгоспу. Його затримано, він дав свідчення, які дозволю собі не коментувати. Особа затримана – це є фактом. А що вона розповідає, це таємниця слідства.

 – А як його затримали, він був на окупованій території? Це була спецоперація?

– Повертаюся до таємниці слідства. Якщо розповідати деталі кожного затримання, кожної історії, якщо виносити на загал, то ми даємо аналітичну інформацію, щоб вони змінювали форми й методи переховування від нас, тому коментувати не буду.

– А чи є можливість затримати інших зрадників, адже вони на окупованій території? 

– Щодня СБУ в тісній взаємодії з прокуратурою знаходить нові факти, затримує людей. Це процес, який не зупиняється ні на хвилину, а з початком війни він активізувався, напевно, в сто разів.

– А скільки випадків, коли голови населених пунктів пішли на співпрацю з окупантами, здали міста? Відомо про Куп’янськ, Балаклію. Скільки таких випадків на Харківщині? Це стало несподіванкою для правоохоронних органів? Яка доля чекає на цих зрадників?

– На жаль, є такі випадки, але я скажу, що їх дуже небагато. Є інформація, що окупанти намагаються залучити людей до тієї чи іншої діяльності, і є певний прошарок, який надає інформацію, працюючи там.

Що призвело до цього – внутрішнє переконання, страх за своє життя, десь в когось взяли родину в заручники, десь комусь пообіцяли грошову винагороду? Про точні цифри і певних осіб ми будемо розмовляти лише після звільнення всієї території, після того, як повністю розслідуємо всі факти.

Якщо людина нам звітує і розповідає, ми можемо не до кінця усвідомлювати, що вона робить на цій території. Співпраця з правоохоронними органами не звільняє її від кримінальної відповідальності.

– Чи є виявлені випадки співпраці з ворогом саме у Харкові? Хто ці люди й скільки таких випадків?

– У рамках Харкова було затримало незначну кількість людей. Щодо них триває слідство, надається юридична оцінка їхньої діяльності. Це були як коригувальники, так і люди, які надавали інформацію, а також ті, хто здійснював інформаційний супровід діяльності РФ у позитивному форматі. Цифри і прізвища – це все до суду.

Хочу додати один з яскравих прикладів. Нещодавно Служба безпеки України спільно з прокуратурою області було затримала громадянина, який був агентом Головного управління Генерального штабу (раніше цей підрозділ називався ГРУ Російської Федерації). Ця людина свого часу, до 2019 року, працювала у тоді ще Адміністрації Президента України, обіймала певну посаду і мала доступ до державної таємниці й до інформації з обмеженим, я б назвав навіть критичним рівнем доступу.

– Цього громадянина затримано на території Харківської області?

– Ми його затримали на межі території Харківської й Донецької областей.

– А як довго він співпрацював з російськими спецслужбами?

– З 2014 року.

– Снаряди зруйнували обладміністрацію, міську раду, СБУ. Чи вивезені секретні документи з міста?

– Секретні документи, і не тільки, а також техніка були вивезені миттєво. Ми дуже швидко це все робили, і все, що необхідно було евакуювати, ми евакуювали в безпечні міста України.

– Особисто ви перебуваєте на Харківщині? 

– Я особисто перебуваю в місті Харкові.

– До чого готуватися жителям Харківщини? Яким буде квітень та, за вашою особистою оцінкою, чи варто чекати повного звільнення Харківщини від окупантів найближчим часом?

– Жителям Харківщини слід чекати того ж, що і всім жителям України – перемоги. Ми віримо в наші Збройні сили, ми активно співпрацюємо. Весь силовий блок працює як єдиний механізм. Тому я впевнений, що перемога буде за нами, і ми обов’язково звільнимо всю територію України і, відповідно, Харківську область.

У нас дуже мотивована армія, люди, в нас є все для перемоги. Наскільки швидкою вона буде? Якщо сьогодні вночі щось трапиться з президентом Росії, то вона буде дуже швидкою і, можливо, наступник пожаліє тих матерів, тих людей, яких вони сюди заганяють, як добриво.

Не так цікаві російські війська, як цікава довжина їхніх колон, які йдуть на нашу територію. Скільки вони ще готові відправляти “на убій” своїх чоловіків, генофонд Росії? Щоправда, генофонд ущербний, недолугий, ми всі побачили й Бучу, й Ірпінь.

Але якщо абстрагуватися, вони відправляють більш-менш молодих людей на “верную смерть” російською мовою. Скільки вони готові ще відправляти, скількох їм не шкода і скільки Росія спроможна витримувати потоки цинкових трун, скільки вони зможуть витримувати санкції, я думаю, вам не відповість ніхто.

– Але зараз чимало людей почали повертатися на Харківщину. Чи варто їм це робити зараз чи ще трохи потерпіти в евакуації?

– Тут я погоджуюсь з керівниками міст, від яких вже загроза відійшла, Києва,  Київської, Житомирської Чернігівської областей. Є певний час, який потрібен для всіх процесів – розмінування, відновлення інфраструктури тощо.

Водночас на тих територіях активні бойові дії вже закінчилися. На території Харківщини ці бойові дії продовжуються. Тому, як на мене, говорити про повернення людей, які перебувають в евакуації, ще доволі рано.

Знову ж таки, ті люди, які мали тут бізнеси, які виробляли гуманітарну продукцію, продукцію першої необхідності, керівників таких підприємств я просив би відкритися, щоб не допустити гуманітарної катастрофи, щоб допомогти жителям, які з тих чи інших причин не змогли виїхати з міста Харкова.