На Сватівському напрямку тривають жорстокі бої з інтенсивними стрілецькими вогневими контактами під прикриттям артилерії, а подекуди й авіації.
Межа між вільними територіями Харківщини та Луганщини рясно полита кров’ю українських захисників та російських загарбників, узбіччя й досі захаращені спаленою технікою, у полях та лісосмугах триває ексгумація та евакуація тіл. Багато руйнувань до тепер зазнає Куп’янськ, до якого ворог дістає реактивними системами залпового вогню та на який, попри це не шкодує також і ракет. Така ж картина у навколишніх селах, що розташовані у Сватівському напрямку. І чим далі на схід, тим вона страшніше – там Сили оборони України тиснуть на росіян, вичавлюють їх з будинків та вулиць, вичищають з погребів. При цьому українцям вдалося досягти на цьому напрямку паритету в артилерії.
Нацгвардієць на псевдо «Бард» розповідає: його розрахунок працює лише по розвіданих та верифікованих цілях. Бо є потреба економити на снарядах та ресурсі ствола гаубиці. Тим більше, що росіяни тепер не їздять колонами, уникають скупчення великих мас особового складу та техніки – ворог вчиться на своїх помилках.
«Бард», нацгвардієць
Буває і вночі працюємо. І це робота не менш важлива, ніж та, яку роблять інші підрозділи. Допомагаємо нашим хлопцям, надаємо їм артпідтримку, щоб вони наступали, тиснули ворога. Ми є одним механізмом, як кулак. І тим кулаком будемо «лупашити» ворога.
«Механік» боронив Україну під Балаклеєю, Ізюмом, Куп’янськом. У Нацгвардії – з літа.
«Механік», нацгвардієць
Працюємо по різних цілях – стаціонарних і рухомих. Нам головне швидше їх (росіян) вибити та поїхати додому. Буває і нам прилітає. Переважно це касетні боєприпаси та “стволка”. Але, Слава Богу живі-здорові!».
«Ворчун», нацгвардієць
Я взагалі воюю ще з 2014 року. Тоді я пішов 22-ї окремий мотопіхотний батальйон, який спочатку був тербатом. Там я був командиром відділення СПГ-9. Все ж таки відчувається, що небезпечніше стало тепер, звісно, ніж тоді. Інша інтенсивність, тактика, техніка.
Тим часом від початку повномасштабного вторгнення змінився сам характер ведення бойових дій. Наразі «кривавої роботи» вистачає не лише артилеристам, але й піхоті. Загарбники також перейшли до тактики малих груп, побачивши її більшу ефективність. Українські захисники не шкодують своїх сил та нервів, аби перетворити життя окупантів на пекло у черговому населеному пункті N. Для цього в них вистачає мотивації та хитрості.
«Кова», нацгвардієць
Тридцять чоловік ми їх «завалили», нахер. Дали бій: їх – тридцять, нас – вісім. Вони хотіли обійти нас справа і зліва, у них нічого не вийшло. І мій добрий співслужбовець, позивний «Кабан», ім’я Андрій, прикрив мене, був поранений. Шрапнель потрапила в обличчя. Президент йому навіть нагороду вручав у шпиталі. Я ним дуже пишаюся. Тут, що не день, то свято. То там «приліт», то там «приліт». Подивіться на мою каску. Вона вся в шрапнелі. Я її спеціально не змінюю, вона для мене, як талісман.
«Цигану» важко говорити на камеру, але його побратими кажуть, що це надзвичайно сміливий та винахідливий воїн – справжня знахідка для свого підрозділу.
«Циган», нацгвардієць
Краще бути мертвим, ніж жити рабом під цією гидотою. Страшно було, і осколки, навіть пірсингована каска є у мене. Але спортивний досвід і бойовий дух у мене є. Дякую нашим інструкторам, які на заняттях муштрували нас, ганяли як треба.
«Археолог», нацгвардієць
Часом кажуть: «Це – нова Дементіївка [знищене російськими окупантами село на півночі Харківщини]!». Зараз ситуація, коли сторони не можуть перемогти одна одну. Вони [російські загарбники] нас намагаються задавити кількістю. А ми просто, як завжди, робимо свою роботу. Їх багато, і спочатку нам здавалось, що вони під наркотиками. Але ні, це не так. Мабуть, правду кажуть, що вони більше бояться своєї служби безпеки, ніж нас. Від нас вони ще можуть відповзти, а їхня служба безпеки прикінчить їх завжди. З «артою» працювати легше [на північному напрямку довгий час росіяни мали тотальну перевагу в артилерії]. З нею скоріше ми перемагаємо. Ми ніколи не давали задню. Ніколи! Тому коли один з генералів каже, що у Нацгвардії сталеві яйця, то я цим дуже пишаюся і знаю, що це правда!
Гвардійці щодня ризикують своїм життям на «нулі»: знаходять вразливі місця загарбників, і заходять все глибше і глибше, викреслюючи з Книги Життя російських «музикантів», «еленерію», «спецуру» і «регулярних». Вони доводять світові, що найвища цінність українців – Свобода.
Джерело: відділення інформації та комунікації Східного територіального управління Національної гвардії України
