У Харкові після протистоянь у Центральному парку у 2010 році, у саду Шевченка та Саржиному яру, які намагалися частково забудувати, доволі нервово сприймають знищення зелених насаджень. Тепер соцмережами шириться нова інформація – про вирубку лісу на Основі. Обурення легко досягнуто, увага ЗМІ прикута. Хоча насправді йдеться про невеличку ділянку, яка не є офіційним місцем відпочинку. Це частина промислового кар’єру, де вже 90 років працює місцевий силікатний завод. Це околиця міста. І про це «місце відпочинку» не знає більшість харків’ян, а місцеві, яких тут небагато, інколи ходили сюди на шашлики, нерідко залишаючи по собі купи сміття. Завод не захоплює територію та не вирубає ліс – йдеться про розробку нової ділянки, яка надана офіційно, з урахуванням всіх виплат у бюджет та за умови обов’язкового благоустрою та висадки нових дерев далі. Всі офіційні документи на це на підприємстві готові надати.
Анжеліка Удалова, директорка ТОВ «Завод харківські матеріали»
У нас є інформація з метою рейдерського захоплення нашого кар’єру, розпускають інформацію, підбиваючи місцевих жителів. Інформація про те, що ми збираємося вирубати весь ліс, інформація про те, що в людей посиплються будинки. Я запрошувала представників громади, не далі як вчора, неодноразово, прийти до нас на завод або в будь-яке позначене місце, площу тієї ділянки, яку ми збираємося розробляти. Розповіла все як є, тому що це надумані страхи, підживлені чиїмось грошима. Вони розбурхують суспільство, зараз у цей час коли в нас війна. Коли ми маємо консолідуватися, нас зіштовхують, блокують роботу підприємства.
Під час пікету діалогу також не відбувається. Організатори намагаються створити яскраву картинку агресивних підприємців. Частина пікетувальників виявляються взагалі не місцевими мешканцями та, навіть, не харків’янами, яким болить за екологію. Та які не знають ані про діяльність підприємства, ані про плани благоустрою.
Я не знаю як взагалі вирішити цей конфлікт, на мій погляд, війна та все це відбувається, це є наслідком того, що люди так ставляться до природи. Я приїхав зі Львова, я просто побачив відео про акцію й приїхав. Я зі Львова. Я зараз подорожую Україною та заїхав у Харків з нагоди цієї акції.
Я не в цьому районі проживаю, більшою мірою проживаю в космосі, і дуже рідко спускаюся на землю, щоб подивитися, який тут безлад твориться. І як людяність просто йде з цієї землі!
Анжеліка Удалова, директорка ТОВ «Завод харківські матеріали»
Ось ці водні простори. Пляжі. Вони тут є тільки тому, що ми намивали пісок. Це шкодить екології?! Це на користь людям теж. І якщо тут буде прибрано кілька дерев, хащі, буде прибрано смітники, то тут територію після розробки ми упорядкуємо, ліси України висадять дерева, ми заплатили 7 млн за це, ми тут нічого не крадемо. А зрізані дерева, вони самі підуть самі знаєте куди, не буду на камеру говорити.
Але це є головний момент. Завод не може працювати без піску та розчищення частини кар’єру. Блокування роботи заводу, це мінус податки у бюджет Харкова, в той час, як підприємства у місті закриваються, переїжджають та просто потрапляють під ракетні удари. Податки – це робота комунальників, транспорту, підготовка до опалювального сезону. Блокування роботи заводу, це безробіття для тисячі його працівників, які утримують свої родини, знову ж таки, сплачують податки та мають можливість донатити на армію. До речі, значна частина це місцеві мешканці – з Основи, не зі Львова або космосу. Блокування роботи заводу, це відсутність деревини, бетонних блоків для будівництва фортифікації навколо міста, та силікатної цегли для відбудови будинків, лікарень, шкіл. Зокрема на Північній Салтівці, в центрі, на Холодній горі, у Рогані, в П`ятихатках. Так само можна пікетувати вирубки у лісництвах, які надають деревину на захист кордонів, будівельників, які риють окопи через поля та ліси, військових, які мінують луки. Питання, чому рашисти зайшли у Вовчанськ не виникне, а у Харкові окупантів можна буде зустрічати з квітами, як ті мріють.
Анжеліка Удалова, директорка ТОВ «Завод харківські матеріали»
Наш завод має статус критично важливого для забудови міста, статус просто так не дається, перед тим, як цей статус отримати, ми пройшли всі перевірки, багато граней контролю, і водночас виробництво будматеріалів, зокрема важких, з яких формується фортифікація, це ключовий момент. Плюс ті податки, які ми платимо в бюджет міста. Ставити палиці в колеса заводу, це працювати не на Україну, це працювати проти неї. І люди, які домагаються, у мене до них дуже багато питань, а взагалі яка кінцева мета цього перформансу?
Попри статус критично важливого підприємства, керівництво заводу запросило пікетувальників до діалогу. З такою ж пропозицією звернулися до учасників акції представники місцевого самоврядування. Чи відбудеться він – залежить від пікетувальників.
