Рік тому російські ракети зруйнували у Харкові два гуртожитки та будинок, спричинивши величезну кількість жертв серед мирних мешканців міста. Сімнадцяте серпня 2022 року. Чверть на десяту вечора. За якусь мить російський «Іскандер» перетворює затишну квартиру Вікторії Басової на звалище мотлоху, руйнуючи геть усе.
Вікторія Басова, мешканка будинку №4 по вул. Ахієзерів
Вікна, стіна, двері, меблі… усе…
Восьмирічна онука вціліла лише дивом. Вікна квартири пані Вікторії виходили саме на фасад гуртожитку, що став ціллю рашистів. Триповерхова будівля із дерев’яними перекриттями від вибуху склалася й зайнялася. На той момент в середині перебувало до чотирьох десятків людей. Завали розбирали кілька діб, виймаючи, інколи по фрагментах, тіла загиблих. Людмила Шарапова згадує: тоді допомагала рятувальникам упізнавати тіла. Вона й сама тоді ледь вціліла.
Людмила Шарапова, мешканка будинку №4 по вул. Ахієзерів
Меня муж вытянул, меня кухней завалило… Ящиками кухни меня завалило, ноги мои завалило, а муж в комнате лежал, спал, потому что ему ночью надо было на работу, он не очень пострадал.
Вадим Решетников то страшний вечір запам’ятав назавжди, хоча тоді навіть не відразу збагнув, що саме сталося.
Вадим Решетников, мешканець гуртожитку по вул. Ахієзерів, 4
И бабахнуло, но не громко, как электрика… замыкание, увидел, что телевизор упал, сижу и думаю – не понял, а что замкнуло, вышел на коридор, там тоже света нет. Потом захожу, думаю, я ж проводку всю поменял, а потом, когда увидел звездное небо, понял, что это взрыв, быстро документы и через окно, а потом меня отвезли в больницу…
Оксана Магоріна із чоловіком у цей гуртожиток переїхала з Богодухівського району, подалі від обстрілів. Каже, у Харкові тоді здавалося, ніби безпечніше. Того дня їх просто не було вдома.
Оксана Магоріна, мешканка гуртожитку по вул. Ахієзерів, 4
Ми на следующий день сюда приехали, уже 18 августа, а тут просто руины. Думали, что-то спасем, мы тогда не представляли, что вообще здесь происходит, дочка старшая позвонила и говорит, мама, спасать нечего… вот и все…
Від уламків, спричинених вибуховою хвилею, у Василя Макаренка загинула дружина. Жінка була на кухні, вікна якої теж виходили на фасад гуртожитку.
Василь Макаренко, мешканець будинку №4 по вул. Ахієзерів
Я ее отрыл, втроем не могли поднять, когда спасатели приехали, она еще живая была, а когда ее в скорую положили, наверное, в скорой и умерла.
Того дня у Харкові в обох гуртожитках та будинку, що стояв впритул, загинуло 25 осіб. Ще майже чотири десятки отримали поранення. За рік після трагедії постраждалі кажуть: найгірше за все для них поневірятися по чужих хатах, не розуміючи перспектив на майбутнє. Гуртожиток, куди тимчасово заселили тих, хто втратив житло на вулиці Ахієзерів, виявився просто неприйнятним, каже пан Вадим.
Вадим Решетников, мешканець гуртожитку по вул. Ахієзерів, 4
Но это ж не общежитие, потому что машинку стиральную поставить нельзя. Комендантша все запрещает. Отдали мне машинку, она – это нельзя, то нельзя… А что можно?
Тож чоловік вимушений винаймати кімнату власним коштом. Так само поневіряється по чужих кутках і пані Зінаїда. Спочатку, каже жінка, росіяни забрали в неї сина, а потім і житло.
Зінаїда Ундер, мешканка будинку №4 по вул. Ахієзерів
В квартире не осталось ничего кроме двух столов, все остальное пришлось выбросить. Сейчас молчат, ничего не обещают, ничего не говорят, что будет с нашим подъездом. Крышу накрыли, окна не поставили. У меня сын на Донбассе погиб, квартиру потеряла, скитаюсь по чужим квартирам, сколько я буду скитаться, когда нам будут хоть что-то делать?!
Поки що з усієї обіцяної допомоги, запевняють постраждалі, отримали лише по 25 тисяч гривень від Червоного хреста. Та й то не всі.
Людмила Шарапова, мешканка будинку №4 по вул Ахієзерів
Я лично не получила никакой компенсации. Дали полдома по 25 тысяч, полдома по 25 тысяч не дали. Я лично не получила ничего. Абсолютно ничего, кроме ООНовских и все.
А ще дратує інформаційний вакуум, кажуть власники зруйнованого житла. Вони й досі не розуміють, скільки їм ще доведеться мешкати по орендованих квартирах. Переконують: у Салтівській райадміністрації навіть на їхні дзвінки перестали відповідати. Від мерії також – жодних роз’яснень.
Олена Алєксєнко, мешканка будинку №4 по вул Ахієзерів
Обращались в горсовет, вот буквально месяц назад писали официальное письмо, чтоб нам дали хоть какую-то информацию о том, что будет у нас с подъездом. Нам ничего не ответили.
Інтереси постраждалих вже теж майже рік захищають юристи Харківської правозахисної групи. Щодо кримінального аспекту розслідування трагедії, говорять у ХПГ, жодних питань немає, тривають експертизи, а це завжди багато часу.
Таміла Безпала, адвокат, керівник громадської приймальні Харківської правозахисної групи
Що стосується соціального аспекту, то тут дійсно є проблеми, тому що цілий будинок і 1,5 під’їзду, що постраждали, чи два, людям ніде жити банально. Їм надали тимчасове житло по гуртожитках, але ж було обіцяно надати постійне житло.
Саме невиконані обіцянки сьогодні найбільше обурюють людей. Юристи ХПГ зараз готують та надсилають звернення й запити – як від імені постраждалих, так, власне, і від правозахисників. Але зазначають: тут варто об’єднатися та згуртуватися всім постраждалим. Так вірогідніше домогтися виконання обіцянок, адже житло на балансі міста є і зараз, переконані фахівці. У міськраді ж на запит журналістів повідомили наступне: за інформацією «Управління з будівництва, ремонту та реконструкції», у будинку за адресою Ахієзерів, 4, який було пошкоджено внаслідок російської збройної агресії, вже проведено обстеження, в результаті якого фахівці з’ясували, що об’єкт підлягає капітальному ремонту. І навіть укладено договір на реконструкцію будинку. Ескіз проєкту реконструкції об’єкта узгоджено з Харківським міським головою Ігорем Тереховим. Процеси відновлення пошкодженого будинку розпочато, зараз йдуть підготовчі роботи до проведення капітального ремонту.
