Доброе утро, Харьков. Поки Харків спить та відпочиває, КП КВБО працює у повному складі. Помахай! З хорошим настроєм працюємо для Харкова, щоб було чисте та акуратне у нас місто.
Олександр працює з самого ранку – сміттєвози виїжджають затемно, поки дороги порожні. Так було й 24 лютого.
Олександр Пазинич, вантажник
Я був на Олексіївці, виїхав о 4 ранку. Ще було тихо-спокійно. А як під’їхали до перших контейнерів – над нами пролетіли дві ракети, почалися вибухи та все інше.
Олександр закінчив роботу, зібрав родину та поїхав до батьків, на Полтавщину. Сподівався вивезти дружину та дітей в безпечне місце – та потрапив в окупацію – 26 лютого у невеличке селище на півночі області зайшли російські танки.
Олександр Пазинич, вантажник
Перші танки прорвалися з двох боків – з боку Охтирки й Лебедина. І подітися вже було нікуди. Село було перекрите і не можна було втекти, тільки пішки, а пішки з дітворою далеко не підеш. До жінки матері, до тещі – вона далі живе, а я на краю села. І як раз вони біля нас поячали збиратися. Там гул стояв такий, коли по 7-10 одиниць збиралися. Більше 150 одиниць техніки це до обіда тільки.
З цієї частини України рашисти відійшли відносно швидко – село було в окупації менше місяця. Олександр відразу ж повернувся до Харкова, працювати. На маршруті кожного дня спостерігає наслідки ударів російських ракет по місту.
Олександр Пазинич, вантажник
Таке поробити, познищувати своїми снарядами… Шкода. Скільки труда, грошей та ресурсів вкладено. Дуже шкода. Від чоговони нас звільняють, від нормального життя?
Напарник Олександра 24 лютого також вже був на ногах. Розповідає – ніхто роботу не кинув, працювали під обстрілами.
Анатолій Крижанський, вантажник
Виїжджали о 3 ранку, щоб машин було менше. Почали прибирати – о 4 одтин вибух, другий. Я кажу – фейєрверк, мабуть. А водій мені – рускіє ракети пускають. Пожартували і все одно працювали. На звалище приїхали – ракта над головою як шурнула. Я кажу – літак полетів. А воно як дало, так бахнуло. Ну прибрали, нормально, все як має бути. Звикаєш до всього.
З першого дня вони працюють без вихідних – кажуть, місто має бути чистим попри будь що. Відзначають – під час війни люди почали помічати їх роботу та дякувати.
Анатолій Крижанський, вантажник
Особенно, как раз в дни войны люди повыезжали много. И говорят – спасибо большое, спасибо, что вы не причетесь, убираета.
Андрій, водій
Надо делать санитарку города. Если это не сделать – будет катастрофа. В любом случае, мы это делать будем и не будем останавливаться. Настроение боевое. У нас есть задача и мы ее выполняем. Есть, конечно, психологический момент, неприятно слышать, когда российский агрессор выпускает свои… непонятно что и зачем. Мы привыкли, не боимся. И мы патриоты своего города и мы его любим.
Як і решта комунальних підприємств Харкова, комплекс з вивозу побутових відходів зараз готується до осінньо-зимового періоду – міняють шини, паливно-мастильні матеріали та проводять поточний ремонт спецтехніки.
