Ось ця трійця – дві самиці благородного оленя та переляканий самець оленя плямистого – наразі й всі мешканці харківського Екопарку. На трьох вони займають два вольєри. Ще кілька особин з тих, що повтікали на початку повномасштабного вторгнення з розбитих загорож, майже щодня прибігають сюди попоїсти, хоча зловити їх так і не вдалося. Та й повертати до Харкова основну масу звірів у Екопарку ще не квапляться: кажуть, поки не на часі.
Віталій Ільченко, директор Фельдман-екопарка
Чесно кажучи, вже є можливість повернути деякі види копитних холодостійких тварин сюди, але на сьогодні ми думаємо, що це ще не зовсім на часі, бо знов – немає комунікацій. Зараз нема світла, ускладнене перевезення працівників, охорони. Бо територія не розмінована до кінця. Тобто є ще маса моментів, які не на часі. І ситуація… ви бачите, зараз стріляють, тобто ще не спокійно, а саме головне це спокій та безпека людей та тварин.
Територія екопарку під вогонь рашистів потрапила вже в перші ж години повномасштабного вторгнення. А потім тут господарювали російські воЯки. Відтак, все, до чого доторкнулася країна-терорист, тепер просто доведеться вивозити на смітник. Переважна більшість будівель за висновками фахівців відновленню не підлягає. Прильоти, а потім і викликані ними пожежі їх остаточно знищили, а сучасні вольєри вороги використовували для своїх збочених забавок, перетворивши на тир із живими пухнастими мішенями.
Олександр Фельдман, засновник Екопарка
Стояли и просто таким образом развлекались, стреляли в маленьких животных, которые на тот момент были в вольере и сделали из этого вольера тир.
Усе, що колись дарувало відвідувачам радість, тепер стало купами небезпечного мотлоху, готового будь-якої миті впасти на голову. Тож, роботи попереду багато, визнає засновник Екопарку.
Олександр Фельдман, засновник Екопарка
Мы не теряем ни одной минуты, ни одного дня. Меня часто спрашивают, а не боитесь, что опять, что не опять… Город восстанавливается, страна восстанавливается, люди возвращаются. Мы никого не ждем, мы полностью уверены в своей победе, в своей правоте, мы ничего не ждем, мы восстанавливаем. но нам нужна помощь разрешительной системы. Даже нам не надо помогать чем-то, нам надо не мешать.
В першу чергу це стосується понівечених та повалених вибухами дерев, які зараз несуть загрозу людям, що перебувають на території, та тим будівлям та вольєрам, які не добила війна. От тільки прибрати просто так ці дерева не можна – потрібні спеціальні дозволи.
Олександр Фельдман, засновник Екопарка
Сегодня нам надо иметь разрешение хотя бы на уборку территории. Минеры не могут приступить к разминированию, так как лесники говорят, что нельзя убирать деревья, а минер не может к тому дереву подойти, т.е. масса вещей, где надо помочь в разрешительной части.
А роботи для саперів у Екопарку зараз мабуть більше, ніж для прибиральників: попереджувальні стрічки на деревах та парканах волАють про небезпеку, позначають міни та касетні боєприпаси, які не розірвалися.
позивний «Кеш», старший групи розмінування
Засорена дико, особенно вот эта часть. Я, собственно говоря, всерьез мы тут еще не проходили. Только понизу. Чем засорена – кассетные боеприпасы, в т.ч. и зажигательные. По парку плотно работали зажигательным термитным зарядом и частей найдено очень много. Что еще… град, ураган, смерч. Этого добра вагон. Кассетных боеприпасов опять таки находим очень много, сработал он или нет, никто не знает.
Поки що співробітники парку територією пересуваються лише позначеними доріжками, а до більшості приміщень воліють взагалі не заходити. Принаймні, поки там не побували сапери.
позивний «Кеш», старший групи розмінування
Несколько растяжек я тут тоже снял, что меня ждет с группой дальше в лесу я не знаю, работаем очень медленно, аккуратно. По одному и тому же участку проходим по 2-3 раза.
«Кеш» демонструє одну з останніх небезпечних несподіванок – протитанкову міну – та каже, що за нинішніх погодних умов процес розмінування сильно ускладнюється. Тож зараз в Екопарку зосереджуються на прибиранні тих ділянок, які вже перевірили сапери і де людям гарантовано безпечно знаходитися. Адже за останній рік тут вже загинули шестеро. Двох із них рашисти просто зловили та розстріляли впритул. Їхні тіла спробували заховати, закинувши у підвал та прикривши дошками. Ще кількох людей втратили під час евакуації безпомічних, наляканих тварин. Цю евакуацію, запевняє директор Екопарку Віталій Ільченко, він не забуде, певно, ніколи та жартує: тепер, у разі потреби, вони можуть навіть надати колегам кваліфіковану допомогу з організації швидкісного порятунку тисяч тварин.
Віталій Ільченко, директор Фельдман-екопарка
Жартуючи з колегами ми говорили, що після війни треба написати якусь методичну рекомендацію, як себе вести під час війни. Ми раніше не могли собі навіть представити, що треба, щоб на кожну тварину потрібно бокси для перевезення, було багато дрібниць, які заважали евакуації.
Найважче було ввести наркоз вкрай знервованим, переляканим великим хижакам, та й віслюки із козлами клопоту завдавали не менше, сміються волонтери.
Андрій Тиванюк, волонтер
Есть такая порода козлов, бурская, килограмм 70 он весит, мне пришлось нести его на себе километра три, потому что он не хотел идти, он тупо падал, переворачивался, кувыркался, не хотел идти, мне его пришлось положить на шею, ну и броник кил 12-13, и с этим козлом шел 3 км.
Хоча у Екопарку переконані, що його робота незабаром відновиться, коли саме це станеться, прогнозувати поки не беруться.
Підписуйтесь на Telegram-канал “Новини АТН”