Вранці, 24 лютого, подружжя разом з дитиною прокинулися від сильних вибухів у Харкові. Тоді вони зрозуміли, що розпочалася повномасштабна війна росії. Швидко зібрали якісь речі і вже через декілька годин на автівці харківяни поїхали у село Леб‘яже (Чугуївський район), з надією, що буде спокійно. Але війна застала їх і там. 27 лютого авіація випустила ворожі ракети прямо біля їх будинку. Катерина зі сльозами на очах згадує, що вони почули звук літака, вибухи, а далі все як в тумані.
Це сталося близько 6 вечора. Прилетіло в 20 метрах від огороду. Ми взагалі не зрозуміли чи живі ми. Були просто в шоці. Оглохли звичайно, дня три погано чули. Страшно, дуже страшно. Я ніколи не могла подумати, що таке буде. Не можу досі повірити.
Будинок, у якому вони хотіли пересидіти війну буквально вщент зруйнувався, залишилися лише стіни.
Сергій розповідає, що вони дивом вижили і цей день запам’ятають на все життя. 10-річний Вадим досі жахається кожного звуку, прокидається вночі з криками та просить ховатися в укриття.
Після вибуху вся штукатурка посипалася. Кришу знесло. Ще так вийшло, що ми всі були всередині. Дружина мого брата сиділа у кімнаті, вікно вилетіло і осколком її поранило. Вона впала з кроваті і вікно впало на неї. Ми відразу всі вискочили в погріб ховатися, бо літак розвертався. Боялися, що знову вистрелить. Так до ранку і просиділи там. Вранці вийшли, а там просто немає будинку.
Родина до останнього сподівалася, що це більше не повториться, перейшли жити в інший будинок. Але через постійні обстріли їм знову довелося тікати у відносно безпечне місце. Згадують, що на виїздах з села були розкидані міни, тому поверталися у Харків через поля. Звідти вони поїхали у Красноград, вже там волонтери знайшли їм тимчасове житло. Зараз родина оговтується від пережитого, але з останніх сил вірить у перемогу України, у народ та майбутнє.
Підписуйтесь на Telegram-канал “Новини АТН”